Neighbours
Сусіди
The Museum of Modern Art in Warsaw and the Museum of Warsaw welcome guests to the 10th edition of the WARSAW UNDER CONSTRUCTION festival, taking place this year in both Warsaw and Kyiv at once. The Warsaw exhibition will be held in the former Cepelia pavilion at the intersection of ul. Marszałkowska Street and Al. Jerozolimskie in the city centre.
[Текст українською мовою нижче]
Warsaw-Kyiv Link
The 2018 festival exhibition looks to examine the idea of neighbourly relations within the shared urban space, where rising migration, whether for economic or political reasons, calls for this notion to be considered anew. The range of experiences for people living side by side has acquired a new context that takes into account the life practices of both seasonal workers and other migrating people. This is the point of reference for the ideas expressed in the works on show and the dominant theme for this year’s WARSAW UNDER CONSTRUCTION festival. The initiative has engaged curators from the Visual Culture Research Center in Kyiv, who have worked together to capture the picture of today’s neighbourly relations and the meanings taking shape around it through the Warsaw and Kyiv link as an example of broader, global processes that can be identified amid the ongoing migration between the two cities.
The exhibition in Warsaw can also be read as a collection of diverse artistic approaches that take a timely look at social processes and how they’ve been shifted as the presence of new neighbours becomes increasingly apparent. A proportion of these voices are artistic statements that refer to the situation in Ukraine as a result of the widespread discontent with the nation’s political situation, compounded by the ongoing military conflict, as well as the hurried decommunization policy and the sweeping tide of ultra-nationalist movements. The latter processes, also present in Poland today, are indicative of a broader picture of neighbourly relations on a global scale.
The starting point for uniting these two capitals of Eastern Europe, with so much history between them, is the mural by Oksana Briukhovetska, painted on one of the inside walls of the pavilion. She composes a bright array of colour using the shades of both flags – Polish and Ukrainian, while the background is taken up by the powerful phrase that is part of the national anthem of both countries (translated into English): ‘has not died yet’. The mural is a commentary on the impact of modern migratory flows on the neighbourhood, which is determined by physical proximity, blending, blurring, the pursuit of symbolic equality and justice in the face of global economic inequality.
Neighbours in the Workplace
The microscale of neighbourly relations, which make up the main theme of the festival, take place in spaces that are continuously ‘under construction’, understood as the workplace of physical workers from abroad. This idea is taken up in the work of such artists as Taras Kamennoy, who meshes his practical experience as a construction worker with his creative work as an artist engaged in the subject of work conditions. Activists from the TV Kryzys initiative take on the roles of people looking for cheap labour in recorded conversations with employment agencies. I Am Ukrainka (2018), a series of posters distributed throughout the city for the duration of the festival, represents the images of Ukrainian working women made by Oksana Briukhovetska, Kseniya Hnylytska, Valentyna Petrova and Davyd Chychkan, paying attention to the cultural and economic dimension of women's work.
On Conflict
The military activity taking place beyond our eastern border, which has complicated Poland’s neighbourly relations with Ukraine, also reverberates in the works on show. The German artist Hito Steyerl deconstructs the issue of war in her multi-channel projection The Tower (2015). The work is based on the visuals and operations of military training simulators to tell the story of a computer firm from Kharkiv, whose projects involve designing both luxury residences and video game shootouts. The artist considers the actual reality of the conflict right at their doorstep and the virtual reality of their creative work within the company and the meanings brought on by their overlapping. The video game format is also used by Mykyta Filonienko in his work under the pseudonym Marginal Act. The player takes on the role of an older woman from the area around Kharkiv who is searching for her missing husband. The point of view of the civilian casualties of war are shifted to the forefront, giving viewers an idea of what everyday people go through in the midst of conflict. Exhibited in the Cepelia pavilion, the work acquires an additional context, hailing back to one of the pavilion’s former tenants – an Internet café.
Battle over Memory
A distinct sphere of consideration among the works in the exhibition is rooted the processes of revisionism with regard to political history and the erosion of anti-fascist foundations, which made up a major element of pan-European social identity since the beginning of the 1990s. In response to the weakening of the anti-fascist consensus and the creeping rehabilitation of these ideas, Gal Kirn and Fokus Grupa have created a project that maps the moments that have risen up in that spirit of revisionism. Ukraine also serves as a field for observation since these processes have taken on a spectacular and brutal scope as of 2014. Davyd Chychkan, in a series of drawings titled Decommunization Triptych, presents monuments of the pantheon of Ukraine’s national heroes degraded by the far-right – an artistic commentary on the process of mass decommunization policy.
The installation Shards (2013-2014) by the duet Serhiy Popov and Mykola Ridnyi is a reference to real-life iconoclastic acts that serve as prime examples of the arbitrary nature of violent policy-making with regard to works of art, which can easily fall victim to unsanctioned destruction. The work presents two distinct memorials: a plaque commemorating the intellectual George (Yuri) Shevelov and a monument to Lenin that was toppled by the crowd during Maidan. Through their juxtaposition, the artists have built a more universal statement on the relationship between ideology and cultural heritage using shards of the plaque and the weapons used by the vandals. These are artefacts that tell a story about this particular moment in the history of Ukraine, whereupon the arbitrary nature of legalized political demolition affects figures that could not be more different in their historical legacy. Paradoxically, a similar destructive impulse was at work in Ukraine during the 1930s at the apogee of communist repression.
Legacy of Soviet Architecture
The problem of the existing legacy of Soviet architecture in Ukraine doesn’t just refer to its monuments. It also touches upon brilliant examples of modernist design which had been demolished en masse or subject to ruinous property redevelopment projects. One of the examples of this process is the famed “flying saucer” in Kyiv – a futuristic structure originally designed by Florian Yuriev. Architecture historian Oleksiy Bykov, as part of his own initiative fronted by the non-institutional (strictly conceptual) Museum of Architecture, has compiled archive materials about the structure and the architect who designed it. The collection of information has been brought to the Cepelia pavilion as a report from the battlefield on the fate of the ‘ill conceived’ legacy of architectural ideas, analogous to Poland’s own issues with its architecture of the period.
A New Scope of Neighbourly Relations
The themes presented in the exhibition – economic, social and ideological – shape today’s links between new neighbours living side by side in Warsaw. For the first time since World War Two, we can see the transformation of an ethnically homogenous society in which it is obvious that our closest neighbours are, indeed, Ukrainians, Belarussians and Russians. According to research on the subject, migrants from the East compose ca. 10% of Warsaw’s current population – signifying that the nations’ neighbourly relations are growing even closer in the most literal sense. This progression sets up the possibility for the creation of new ways of understanding and seeing these reciprocal relationships. From this perspective, WARSAW UNDER CONSTRUCTION strives to replace the ubiquitous clichés focused on a reckoning of the past and an appropriation of history of several decades ago to instead capture today’s reality and pursue new points of reference in exploring current neighbourly relations.
***
Музей сучасного мистецтва у Варшаві і Музей Варшави запрошують на 10-й фестиваль «ВАРШАВА В БУДОВІ», що цього року відбувається водночас у Варшаві та Києві. Варшавська виставка розміститься у колишньому павільйоні «Цепелія» на перетині вулиці Маршалковської та Єрусалимських алей у центрі міста.
Варшава — Київ
Цьогорічна фестивальна виставка досліджує ідею сусідських відносин у спільному міському просторі у час, коли масова міграція з економічних чи політичних причин змушує нас переосмислювати це поняття. Різноманітність досвідів людей, що живуть поруч, створила новий контекст, у якому важливо враховувати відмінності у життєвих практиках сезонних працівників та інших мігрантів. Це точка відліку для ідей, виражених у роботах на виставці, а також головна тема цьогорічного фестивалю «ВАРШАВА В БУДОВІ». Залучені до ініціативи куратори з Центру візуальної культури у Києві працювали разом, щоб змалювати картину сучасних сусідських відносин та набору значень, що навколо них сформувався, зобразивши зв’язок між Києвом та Варшавою як приклад ширших, глобальних процесів, які можна розгледіти серед неперервної міграції між двома містами.
Виставку у Варшаві можна також зчитувати як зібрання різних мистецьких підходів, які пропонують своєчасний погляд на соціальні процеси й те, як вони змінилися, коли присутність нових сусідів стала більш очевидною. Їхні голоси звучать у мистецьких висловлюваннях, що стосуються ситуації в Україні та є наслідком незгоди з політичною ситуацією в країні, яка посилюється нинішнім військовим конфліктом, а також поспішною політикою декомунізації та руйнівною хвилею ультраправих рухів. Два останні процеси, характерні також для Польщі, є радше індикаторами змін у сусідських взаєминах на глобальному рівні.
Точкою, в якій сходяться ці дві східноєвропейські столиці з тривалою спільною історією, стане мурал Оксани Брюховецької, нанесений на одну із внутрішніх стін павільйону. Вона змішує кольори обох прапорів – польського та українського, і на їхньому тлі розміщує фразу, з якої розпочинаються гімни обох держав, англійською мовою — «has not died yet» («ще не вмерла»). Мурал є коментарем до впливу сучасних міграційних потоків на сусідство, яке визначається фізичною близькістю, змішуванням і розмиванням, прагненням символічної рівності і справедливості на тлі глобальної економічної нерівності.
Сусіди на робочому місці
Одним із мікрорівнів сусідських взаємин є простори, що постійно перебувають «в будові», а саме місця праці робітників з-за кордону. Ця ідея відображена у роботі Тараса Камєнного, який поєднує свій практичний досвід роботи будівельником із творчою роботою художника, зацікавленого темою умов праці. Активісти ініціативи TV Kryzys у своїх записаних телефонних розмовах із агенціями з працевлаштування вживаються в ролі людей, які шукають для себе низькооплачувану роботу. Серія плакатів «Я українка» (2018), що поширюватимуться містом під час проведення фестивалю, представляє образи українських заробітчанок, виконані Оксаною Брюховецькою, Ксенією Гнилицькою, Валентиною Петровою та Давидом Чичканом, звертаючи увагу на культурний і економічний вимір жіночої праці.
Про конфлікт
Військовий конфлікт, що триває за межею нашого східного кордону та ускладнює сусідські відносини між Україною та Польщею, також відображений у виставці. Німецька художниця Хіто Штеєрл деконструює проблему війни у своїй трьохканальній інсталяції «Вежа» (2015). Робота візуалізує дії військових тренувальних симуляторів і розповідає історію харківської IT-компанії, яка розробляє проекти розкішних маєтків та відео-ігор. Художниця досліджує фізичну реальність конфлікту, що відбувається за дверима компанії, та віртуальну реальність їхніх розробок, а також значення що виникають на перетині цих реальностей. Формат відео-гри застосовує також Микита Філоненко під псевдонімом Marginal Act. Гравець у ній виступає в ролі похилої жінки з-під Харкова, котра шукає свого загубленого чоловіка. Автор зосереджує погляд на цивільних жертвах війни, даючи глядачеві уявлення про щоденні жахи, які переживають люди з територій конфлікту. У «Цепелії» робота набуває додаткових значень, нагадуючи про одних із колишніх орендарів павільйону — Інтернет-кафе.
Боротьба за пам’ять
Численні роботи, представлені на виставці, звертаються до теми ревізіонізму в політичній історії та руйнування антифашистських основ, які були важливим елементом пан’європейської соціальної ідентичності, з початку 1990-х. У відповідь на послаблення антифашистського консенсусу та поступову реабілітацію фашистських ідей Ґал Кірн та Fokus Grupa створили мапу пам’ятників, що з’явилися на хвилі ревізіонізму. Україна також постає тут полем для дослідження, оскільки починаючи з 2014 року ці процеси набрали там вражаючих і загрозливих масштабів. У серії малюнків «Триптих декомунізації» Давид Чичкан показує спаплюжені ультраправими пам’ятники українським національним героям, іронічно коментуючи у такий спосіб політику «декомунізації».
Інсталяція «Уламки» (2013–2014) Сергія Попова та Миколи Рідного відсилає до реальних актів іконоборства, що є яскравими прикладами свавільного характеру насильницької політики щодо мистецтва, яке легко може стати об’єктом несанкціонованої деструкції. В роботі представлено два різні пам’ятники: пам’ятна дошка інтелектуалу Юрію Шевельову та пам’ятник Леніну, знесений протестувальниками Майдану. Через це протиставлення художники формулюють універсальне висловлювання щодо відношення між культурною спадщиною та ідеологією, виставляючи водночас уламки пам’ятної дошки та зброю, використану вандалами. Ці артефакти фіксують конкретний момент в історії України, коли через свій випадковий характер легалізована деструкція спрямовується на фігури з абсолютно протилежними історичними значеннями. Парадоксально, але схожі руйнівні імпульси діяли в Україні в 1930-х на піку комуністичних репресій.
Радянська архітектурна спадщина
Проблематика радянської архітектурної спадщини в Україні пов’язана не лише з пам’ятниками. Під загрозою опинилися також зразкові приклади модерністського дизайну, що масово знищуються або стають об’єктами руйнівних реконструкцій та забудов. Одним із таких об’єктів стала відома київська «Літаюча тарілка» — футуристична будівля авторства архітектора Флоріана Юр’єва. Історик архітектури Олексій Биков в рамках власної неінституційної ініціативи під назвою «Музей архітектури» зібрав архівні матеріали про будівлю та архітектора, який її спроектував. Матеріали, що будуть показані в «Цепелії», є також свідченнями із сучасного поля боротьби за «недооцінені» архітектурні ідеї. Схожі проблеми з модерністською архітектурою післявоєнного періоду існують і в Польщі.
Нові масштаби сусідських відносин
Економічні, соціальні та ідеологічні фактори, про які йдеться у виставці, формують нинішні зв’язки між сусідами, котрі сьогодні мешкають у Варшаві. Вперше з часів Другої Світової війни ми спостерігаємо зміни в етнічно гомогенному польському суспільстві, де нашими найближчими сусідами виявляються українці, білоруси та росіяни. Згідно з дослідженнями, мігранти зі сходу складають приблизно 10% сучасного населення Варшави, а це означає, що сусідські відносини відповідних держав стають ближчими у буквальному сенсі. Ця ситуація закладає основи для нових шляхів розуміння та бачення цих взаємин. Фестиваль «ВАРШАВА В БУДОВІ» намагається уникнути поширених кліше, заснованих на розплаті за минуле та апропріації недавньої історії. Натомість пропонується розглянути cучасну реальність й знайти нові точки відліку для дослідження сусідських відносин сьогодні.
Babi Badalov, Oksana Briukhovetska, Oleksandr Burlaka, Oleksiy Bykov, Davyd Chychkan, Phil Collins, Kseniya Hnylytska, Nikita Kadan, Taras Kamennoy, Gal Kirn & Fokus Grupa, Dana Kosmina, Marginal Act, Marina Naprushkina, Valentyna Petrova, Aleka Polis, Serhiy Popov and Mykola Ridnyi, Oliver Ressler, Santiago Sierra, Anna Sorokovaya, Hito Steyerl, Łukasz Surowiec in collaboration with Marta Romankiv & Oleksandra Ovsyannikova, TV Kryzys, Piotr Wysocki, Alina Yakubenko, Florian Yuriev, Artur Żmijewski.
***
Бабі Бадалов, Олексій Биков, Оксана Брюховецька, Олександр Бурлака, Пйотр Висоцький, Ксенія Гнилицька, Артур Жмієвський, Микита Кадан, Тарас Камєнной, Ґал Кірн та Fokus Grupa, Філ Коллінз, Дана Косміна, Marginal Act, Марина Напрушкіна, Валентина Петрова, Алека Поліс, Сергій Попов та Микола Рідний, Олівер Ресслер, Анна Сороковая, Лукаш Суровєц у співпраці з Олександрою Овсянніковою та Мартою Романків, Сантьяґо Сьєрра, TV Kryzys, Давид Чичкан, Хіто Штеєрл, Флоріан Юр’єв, Аліна Якубенко.
Curators:
Visual Culture Research Center (VCRC) was founded in 2008 as a platform for collaboration between academic, artistic, and activist communities. VCRC is an independent initiative, which is engaged in publishing and artistic activities, scientific research, organization of public lectures, discussions, and conferences. In 2015 Visual Culture Research Center received the European Cultural Foundation’s Princess Margriet Award. Visual Culture Research Center was an organizer of The School of Kyiv – Kyiv Biennial 2015 and The Kyiv International – Kyiv Biennial 2017.
The collective includes:
Anna Kravets
Yustyna Kravchuk
Oleksii Radynskyi
Ruslana Koziienko
Serhiy Klymko
Vasyl Cherepanyn
Nataliia Neshevets
Oksana Briukhovetska
Ganna Tsyba
Curator from the Museum of Modern Art in Warsaw:
Szymon Maliborski
Exhibition design
Tomasz Świetlik, Michał Kulesza
Project manager
Julia Kern-Protassewicz
Production
Museum of Modern Art in Warsaw: Julia Kern-Protassewicz, Aleksandra Nasiorowska. Collaboration: Gabriela Flisińska
Museum of Warsaw: Matylda Dobrowolska, Elżbieta Petruk, Klementyna Świeżewska
Visual identification of the festival
Pilar Rojo
Typography
Katarzyna Łygońska, Maciej Chodziński
Communication
Museum of Modern Art in Warsaw: Iga Winczakiewicz, Daniel Woźniak, Magdalena Zięba
Museum of Warsaw: Julia Borowska, Dagmara Mazurek, Dominik Witaszczyk, Julia Borowska
Education program
Museum of Modern Art in Warsaw: Marta Hekselman, Dominika Jagiełło, Marta Przybył, Marta Skowrońska-Markiewicz, and „Use the Museum” team
Accompanying program
Vasyl Cherepanyn, Szymon Maliborski. Cooperation: Paweł Nowożycki, Ewa Perlińska-Kobierzyńska
Texts
Oleksii Radynskyi, Szymon Maliborski
Translation
Arthur Barys, Iwona Boruszkowska, Anna Folta, Monika Fryszkowska, Justyna Krawczuk, Jan Szelągiewicz
Editing
Arthur Barys, Beata Duszyńska, Kacha Szaniawska
Realization
Jakub Antosz, Maja Chmielewska, Marek Franczak, Szymon Ignatowicz, Artur Jeziorek, Żenia Masalski, Artur Parkot, Przemek Pryciak, Paweł Sobczak, Marcin Szubiak
Acknowledgments
Adrian Antoniewicz, Sylwia Borowska-Monkiewicz, Barbara Domaradzka, Anna Filipowicz-Mróz, Paweł Gawlikowski, Robert Jarosz, Kamil Jóźwik, Grzegorz Lewandowski, Myroslava Keryk, Joanna Kasperowska, Barbara Koryś, Michał Kożurno, Katarzyna Król, Anna Nagadowska, Paweł Nowożycki, Artur Orzeszak, Alena Trafimava – ArtMontage, Anna Tryc-Bromley, Wojtek Radwański, Dagmara Rykalska, Marta Wesołowska, Anna Wiszniewska, Marcin Woźniak, Michał Ziętek, Szymon Żydek
***
Куратори:
Центр візуальної культури (ЦВК) був створений у 2008 році як майданчик для співпраці між академічними, художніми та активістськими спільнотами. ЦВК є незалежною громадською організацією, що займається видавничою і виставковою діяльністю, науковими дослідженнями, проведенням публічних лекцій, дискусій і конференцій. У 2015 році Центр візуальної культури отримав нагороду Європейської культурної фундації ім. принцеси Марґріт. Центр візуальної культури також виступив організатором Київської бієнале 2015 «Київська школа» та Київського Інтернаціоналу – Київської бієнале 2017.
Колектив Центру:
Оксана Брюховецька
Сергій Климко
Руслана Козієнко
Анна Кравець
Юстина Кравчук
Наталія Нешевець
Олексій Радинський
Ганна Циба
Василь Черепанин
Куратор з Музею сучасного мистецтва:
Szymon Maliborski
Архітектура виставки
Tomasz Świetlik, Michał Kulesza
Менеджерка проекту
Julia Kern-Protassewicz
Продакшн менеджмент
Muzeum Sztuki Nowoczesnej w Warszawie: Julia Kern-Protassewicz, Aleksandra Nasiorowska.
Gabriela Flisińska
Muzeum Warszawy: Matylda Dobrowolska, Elżbieta Petruk, Klementyna Świeżewska
Айдентика фестивалю
Pilar Rojo
Типографія виставки
Katarzyna Łygońska, Maciej Chodziński
Комунікація
Muzeum Sztuki Nowoczesnej w Warszawie: Iga Winczakiewicz, Daniel Woźniak, Magdalena Zięba
Muzeum Warszawy: Julia Borowska, Dagmara Mazurek, Dominik Witaszczyk, Julia Borowska
Освітня програма
Muzeum Sztuki Nowoczesnej w Warszawie: Marta Hekselman, Dominika Jagiełło, Marta Przybył, Marta Skowrońska-Markiewicz, "Użyj Muzeum"
Публічна програма фестивалю
Wasyl Czerepanyn, Szymon Maliborski. Співпраця: Paweł Nowożycki, Ewa Perlińska-Kobierzyńska
Тексти
Oleksii Radynskyi, Szymon Maliborski
Переклади
Arthur Barys, Iwona Boruszkowska, Anna Folta, Monika Fryszkowska, Justyna Krawczuk, Jan Szelągiewicz
Редактура
Arthur Barys, Beata Duszyńska, Kacha Szaniawska
Реалізація
Jakub Antosz, Maja Chmielewska, Marek Franczak, Szymon Ignatowicz, Artur Jeziorek, Żenia Masalski, Artur Parkot, Przemek Pryciak, Paweł Sobczak, Marcin Szubiak
Подяки
Adrian Antoniewicz, Sylwia Borowska-Monkiewicz, Barbara Domaradzka, Anna Filipowicz-Mróz, Paweł Gawlikowski, Robert Jarosz, Kamil Jóźwik, Grzegorz Lewandowski, Myroslava Keryk, Joanna Kasperowska, Barbara Koryś, Michał Kożurno, Katarzyna Król, Anna Nagadowska, Paweł Nowożycki, Artur Orzeszak, Alena Trafimava – ArtMontage, Anna Tryc-Bromley, Wojtek Radwański, Dagmara Rykalska, Marta Wesołowska, Anna Wiszniewska, Marcin Woźniak, Michał Ziętek, Szymon Żydek