Cepelia Unseen
Невидима «Цепелія»

  • Cepelia Unseen
    Cepelia pavilion, elevation from Nowogrodzka St. Drawing by Zygmunt Stępiński, tracing paper, ink, marker, c. 1965, collection of the Museum of Warsaw.

The tenth edition of the Warsaw Under Construction festival raises questions about the way neighbourhoods function in the context of society, alongside the festival’s long-running insights into architecture and the ever-relevant issue of social modernism. The exhibition will be set in the space of the former Cepelia pavilion, whose original guise is almost entirely hidden from view today.

[Текст українською мовою нижче]

The Cepelia pavilion, as the last building constructed as part of the ‘Eastern Wall’ retail property scheme in the central district of Warsaw, was not only considered an ideal example of modernist architecture at its prime, but also a paragon for how these ideas could be successfully adapted into a commercial enterprise. Today the original shape of the building can hardly be seen behind all the garish billboards plastered across its façade. In communist times, the building and its wares served to promote a local trend for Polish folklore and traditional handicrafts.

 

Cepelia was the nickname given to the Central Bureau for Folk and Artistic Industry (CPLiA) set up by the Polish government in 1949 under the direction of Zofia Szydłowska (born 1917 in Kyiv). In 1920 she moved to Warsaw with her mother and upon graduating high school, she began studying art history at the French Cultural Institute in the city. At the same time, she worked as a nanny for high-ranking executives of the Polish Security Printing Works (PWPW). After completing her studies, she began working to create ‘new values’ in the realm of ‘material culture’ and excelled in her field of expertise – the folk and arts industries. According to Piotr Korduba’s writings on the history of Cepelia, by 1950 the company was already operating shops throughout Poland, 59 other points of sale and 18 wholesale outlets. In 1966, when Cepelia was in its prime and had just opened its flagship pavilion along ul. Marszałkowska, the state-owned company was generating an annual income of some 100 million zlotys.

The Warsaw pavilion garnered a great deal of attention from the public and from the press. The premiere issue of Stolica magazine in 1967 remarked that it “distinguished itself thanks to the magnificence and range it offered in comparison with the other retail and service outlets afforded to residents”. Today it resembles, rather, a market stall, with little harmony or logic in its design. Yet the original sketches for the pavilion reveal the architectural vision behind this landmark of Polish modernism (the site was entered into the local landmark register in 2017). It owes its design to architect Zygmunt Stępiński (working in collaboration with Andrzej Milewski and Aleksander Haweman), who contributed to the neighbouring MDM residential and commercial development. The site’s prestige was also heightened by its proximity to the adjacent Hotel Metropol, completed a year prior. 

The Cepelia building and the goods it sold presented residents and visitors with a whimsical mix of modernity and tradition. The minimalist, albeit spacious, structure was meant to serve as a simple backdrop for the vibrantly coloured and vividly patterned works of handicraft produced by Polish artisans. Its structure was built upon the idea of an urban pavilion that moulded itself into the very fabric of the city streets. It was a concept that had first been applied to the design of the Chemistry Pavilion by architects Jan Bogusławski and Bohdan Gniewski, erected in 1960. That building is no longer around (today the Vitkac department store stands in its place) whereas Cepelia has managed to weather the storm of redevelopment. However, its original design solutions have faded out as a result of years of neglect since the 1990s, when Cepelia lost its status as a symbol of ‘folklore as luxury’. The building itself remained in place, but its façade began to disappear under the physical proof that capitalism had officially arrived in Poland: colourful billboards and posters, plastic windows and shopfronts.

The original Cepelia design called for the exterior of the pavilion to be almost entirely transparent, drawing in customers by day and melding itself into the city at night, its neon logo illuminating the surrounding street along the eastern side and from the rooftop down to Marszałkowska. The green script and stylised rooster of the logo, designed by Józef Mroszczak, was a direct reference to the folklore of the Polish countryside with an elegant twist. Precisely the image Szydłowska strove to build for the company, based on the pre-war traditions of Polish handicrafts and its legendary Krakow Workshops and the Warsaw-based Ład cooperative.
Cepelia, together with the Institute of Industrial Design under the direction of Wanda Telakowska (set up in 1950), was meant to shape the image of Poland at home and abroad by developing folk arts and handicrafts, but above all, it was meant to solidify the rural identity of the socialist nation. The paradox that laid therein was rooted in the fact that it was a project conceived by the elites and, effectively, for the elites themselves, as Piotr Korduba has noted. The Cepelia pavilion, a three-storey, steel-and-aluminium structure with broad panes of glass, embodied the vision of modernity ‘after the thaw’ married to folk traditions and handicrafts – inherent elements of the propaganda mission.

The reference to these collective roots, which was the basis of Cepelia’s mission, was not only reflected in the goods presented within the pavilion. The part of the façade not covered in glass, today seen from the side facing the Metropol Hotel, was covered in hand-fired ceramic tiles of a turquoise hue. Each one of them covered in its own unique geometric pattern designed by Stanisław Kucharski. The tile trail can still be seen today at the rear of the building, but not so easily spotted. It’s one of the few elements of the original structure that has been preserved in relatively good condition.
While it may be difficult to discern it today, the entirety of the construction was characterised by a lightness akin to that of lace. The lowered roof in the middle, its “wings” like a kite floating on the wind, is today hidden behind a huge screen televising pushy advertisements and reports about the public debt. The upper portion of the structure has been hidden behind metal sheets and plastered in promotional posters and advertisements.

In the meantime, these once-transparent façades were designed with the intention of drawing passersby to the window display and its fine products. The transformation it has endured is similar to the one experienced by the nation itself – the building, managed by one private owner after another, has become a base for countless small businesses that have profited from both its internal structure and its exterior. The pavilion gradually began to lose its original aesthetic, just as the free market developed, serving as nothing more than a utilitarian space for its tenants: Ferment Pub & Club with its paninis and kebabs, a dingy bar on the underground level, as well as a currency exchange, kiosk, liquor store, ice cream shop and even a Gentlemen’s Club and casino on the top level. At ground level, a small Cepelia shop still functions – a relict of a time long gone.

That shop reflects none of Cepelia’s former glory. There have been attempts in the meantime to restore it, including a laudable effort by Zygmunt Stępiński Jr. to rid the façade of ads, but with no lasting effect. For this year’s Warsaw under Construction festival, Cepelia will return to its original function as a showcase space – in a contemporary guise. The exhibition will be shown on two floors: in the space of the former casino on the upper floor – with its gaudy aesthetic hailing back to the late ‘90s – and in the basement, which will be cleared of all the superfluous walls and structures that had broken it up over the years.

***

 

10-й фестиваль «Варшава в будові» ставить питання про сусідство в сучасному соціальному контексті, а також повертається до своїх щорічних роздумів на тему архітектури та завжди актуального соціального модернізму. Виставка відбудеться у просторі колишнього павільйону «Цепелія», що сьогодні є практично невидимим.

Як остання будівля, збудована в центрі Варшави в рамках проекту «Східна стіна», павільйон «Цепелія» вважається не лише яскравим прикладом модерністської архітектури, а й зразком вдалого використання її властивостей у комерційній архітектурі. Сьогодні первісну форму будівлі майже неможливо побачити за яскравою зовнішньою рекламою, що огортає її фасад. В часи комунізму будівля та товари, що там продавалися, слугували популяризації місцевої моди на польське народне та декоративно-прикладне мистецтво.

 

«Цепелія» — це скорочена назва Центрального бюро народної та художньої промисловості (CPLiA), заснованого польським урядом 1949 року державного підприємства під керівництвом Зофії Шидловської, яка народилася в Києві 1917 року). 1920 року вона переїхала до Варшави зі своєю матір’ю, а після закінчення школи вивчала історію мистецтв у Французькому культурному інституті. Водночас вона працювала нянею в сім’ях польських високопосадовців. Саме завдяки Шидловській фірма стала монополістом у сфері народного мистецтва та ремесел, а також здобула важливу роль в проекті творення «нових цінностей матеріальної культури». Згідно з історичним дослідженням Пйотра Кордуби, 1950 року в «Цепелії» вже було 60 своїх магазинів по всій території Польщі, 59 інших точок продажу, а також 18 відділів оптової торгівлі. 1966 року, коли «Цепелія» відкрила свій центральний павільйон на вулиці Маршалковській, ця державна компанія вже була у своєму розквіті та приносила у державний бюджет щорічний прибуток у розмірі близько 100 мільйонів злотих. Варшавський павільйон привертав багато уваги публіки та преси. 1967 року в першому номері газети «Столиця» зазначалося, що він «вирізняється серед інших доступних для містян магазинів завдяки своїй пишноті та асортименту, який він пропонує». 

Сьогодні павільйон схожий радше на базарний кіоск, в якому не знайдеш ні логіки, ні гармонії. Втім, оригінальні плани будівлі демонструють архітектурну цінність цієї пам’ятки польського модернізму (вона була внесена у локальний список пам’яток архітектури 2017 року). Спроектував павільйон архітектор Зиґмунт Стемпінський (у співпраці з Анджеєм Мілевським), який був залучений також у проектування сусідніх житлових та комерційних кварталів. Престиж цього місця підкреслювався його близькістю до готелю «Метрополь», збудованого на рік раніше.

Будівля «Цепелії» та представлені в ній товари стали цікавим поєднанням сучасності з традицією. Мінімалістична й простора структура павільйону слугувала лише тлом для насичених кольорами та візерунками декоративних виробів польських народних майстрів. План будівлі розроблявся на основі ідеї вписаності павільйону в тканину міських вулиць. Вперше ця ідея була втілена у збудованому 1960 року павільйоні «Хімія» архітекторів Яна Богуславського та Богдана Ґнєвського. Цієї будівлі вже не існує, на її місці стоїть торговий центр Vitkac, але «Цепелії» вдалося зберегтися під час руйнівної хвилі міських реконструкцій. На жаль, її оригінальний дизайн було втрачено піcля років занедбання, оскільки у 1990-х «Цепелія» припинила бути синонімом розкоші. Сама будівля залишилася на місці, але її фасад почав зникати під фізичними доказами того, що капіталізм прибув до Польщі — кольоровими білбордами та постерами, пластиковими вікнами та вітринами.

Суть початкового дизайну екстер’єру «Цепелії» була у тому, що павільйон мав бути майже повністю прозорий і цим приваблювати покупців вдень та розчинятися в місті вночі. Неонові лого освітлювали околиці зі східної сторони та з даху зі сторони Маршалковської. Зелений напис та стилізований півень на логотипі, який створив дизайнер Йозеф Мрощак, були прямою відсилкою до культури польського села, але з нотками елегантності. Власне такого іміджу для компанії добивалася Шидловська, спираючись на довоєнні традиції польського декоративно-прикладного мистецтва, найкраще представлені у виробах легендарних Краківських майстерень та варшавського кооперативу Ład.

«Цепелія» та Інститут промислового дизайну під керівництвом Ванди Телаковської, заснований 1950 року, мали формувати певний імідж Польщі вдома і за кордоном, розвиваючи народне мистецтво та ремесла, але насамперед, вони мали закріпити за соціалістичною нацією сільську ідентичність. Парадокс лише полягав у тому, що, як зазначає Пйотр Кордуба, цей проект був створений елітами для еліт. Триповерхова конструкція «Цепелії» з алюмінію, сталі та широких скляних панелей втілила ідею «модернізму після відлиги», поєднаного з народними традиціями та ремеслами як невід’ємними елементами пропаганди.

Звертання до цих колективних коренів, що лежало в основі місії «Цепелії», відображалося не лише в продукції представленій у магазині. Частина фасаду, що без скла, яку ми тепер бачимо зі сторони готелю «Метрополь», була обшита бірюзовими керамічними кахлями ручної роботи. Кожна з них була покрита унікальним геометричним узором авторства Станіслава Кухарського. Залишки кахлів ще можна знайти на задній частині будівлі, хоч вони майже непомітні. Це один з небагатьох елементів оригінального дизайну, що зберігся у відносно хорошому стані.

Сьогодні розпізнати це важко, але загальна конструкція павільйону характеризувалася легкістю на зразок мережива. Занижений по центру дах і «крила», що уподібнювали будівлю повітряному змієві, сьогодні губляться під великим екраном з нав’язливою рекламою та повідомленнями про державний борг. Верхній поверх покрили металевими панелями та обклеїли банерами та рекламою.

Тим часом, ці колись прозорі фасади мали привертати увагу перехожих до вітрин з товарами. Трансформація, якої вони зазнали, відповідає тій, яку пережила вся країна: будівля, що переходила від одного приватного власника до іншого, стала прихистком для малого бізнесу, який збагачувався як за рахунок її внутрішньої структури, так і за рахунок екстер’єру. З розвитком вільного ринку павільйон поступово почав втрачати свою оригінальну естетику, слугуючи його орендарям лише утилітарним простором: паб «Фермент» з його паніні та кебабами, брудний бар у підвалі, кіоск обміну валют, магазини алкогольних напоїв, магазин морозива і навіть стриптиз-клуб з казино на другому поверсі. На першому поверсі досі працює маленький магазин «Цепелія» — реліквія з давніх часів.

Від колишньої розкоші цього «міського ліхтаря» майже нічого не лишилося. Були спроби її відновити, зокрема, схвальні намагання Зиґмунта Стемпінського-молодшого позбутися реклами з фасадів, що врешті-решт виявилися безуспішними. В рамках цьогорічного фестивалю «Варшава в будові» «Цепелії» повернуть її колишню функцію виставкового павільйону, хоча й залишать у сучасному стані. Виставка буде розташована на двох поверхах: у просторі колишнього казино з його надлишковою естетикою кінця 90-х та у підвалі, звідки приберуть всі зайві стіни, набудовані там за останні роки. 

See also:

Other archival events from that cycle:

Cycle WARSAW UNDER CONSTRUCTION 10Neighbours / Сусіди
19:00 Exhibition Neighbours. VernissageСусіди. Відкриття виставки Cepelia Pavillion
Marszałkowska 99/101, Warsaw
14:00 Guided tour Curatorial guided tour through the „Neighbours” exhibitionКураторська екскурсія фестивальною виставкою «Сусіди» Cepelia Pavillion
Marszałkowska 99/101, Warsaw
16:00 Meeting WARSAW UNDER CONSTRUCTION 10 in Kyiv. Project's presentation and screening«Варшава в будові 10» у Києві. Зустріч навколо проекту та фільм-скринінг MUSEUM on Pańska Street
Pańska 3 , Warsaw
18:00 Discussion Door to Door. Discussion about the „Neighbours” exhibition«Двері в двері». Дискусія на теми фестивальної виставки MUSEUM on Pańska Street
Pańska 3 , Warsaw
08:00 Performance „Rosa Rotes”. Performance by Aleka Polis«Rosa Rotes» Перформанс Алеки Поліс Ministry of Family, Labour and Social Policy
Nowogrodzka 1/3/5,
11:00 Walk Unwanted Heritage: Monuments of the Polish People’s Republic. City walk«Небажана спадщина: пам'ятники Польської Народної Республіки». Міська прогулянка plac Bankowy
,
16:00 Guided tour Guided tour in English through the „Neighbours” exhibition Cepelia Pavillion
Marszałkowska 99/101, Warsaw
16:00 Lecture Commercial Architecture of Post-War Warsaw. Lecture by Ewa Perlińska-Kobieżyńska «Комерційна архітектура післявоєнної Варшави». Лекція Еви Перлінської-Кобєжинської MUSEUM on Pańska Street
Pańska 3 , Warsaw