BLISKI WSCHÓD, DALEKI ZACHÓD – KIJOWSKIE BIENNALE 2025 | БЛИЗЬКИЙ СХІД, ДАЛЕКИЙ ЗАХІД – КИЇВСЬКА БІЄНАЛЕ 2025

Szósta edycja Kijowskiego Biennale 2025, zatytułowana Bliski Wschód, daleki Zachód, została przygotowana przez konsorcjum kuratorów z L’Internationale – europejskiej konfederacji muzeów, instytucji artystycznych i uniwersytetów. Na wystawie zostanie pokazanych siedem nowych prac, zamówionych specjalnie na tę okazję, a także liczne wypożyczenia i dzieła z kolekcji instytucji członkowskich L’Internationale.

Prezentacja odbywa się w czasie trwających wojen, okupacji, czystek etnicznych i ludobójstwa, w tym inwazji Rosji na Ukrainę, brutalnej operacji Izraela w Strefie Gazy i szerszego faszystowskiego zwrotu w globalnej polityce. Tytuł Bliski Wschód, daleki Zachód wskazuje na obecną rzeczywistość geopolityczną i wzywa do reorientacji pojęć Wschodu i Zachodu. Wystawa śledzi powiązane ze sobą historie w regionie, określanym przez kuratorów jako „Europa Bliskowschodnia” – to termin obejmujący Europę Środkowo-Wschodnią, postsowiecką Azję Centralną oraz Bliski Wschód. Kwestionując (neo)kolonialne relacje między Europą a jej tak zwanymi peryferiami, wystawa jednocześnie stawia tezę, iż los „Większej Europy” kształtuje się obecnie na jej wschodnich rubieżach. Założeniem wystawy jest połączenie „peryferii” byłego Zachodu i otwarcie nowej perspektywy dla projektu europejskiego opartego na doświadczeniu Europy Bliskowschodniej wraz z jej polityczną złożonością i historycznymi uwikłaniami.

Bliski Wschód, daleki Zachód koncentruje się na przeszłych i obecnych trajektoriach przemocy kolonialnej i ludobójstwach w Europie Bliskowschodniej, gdzie nadal trwają różne formy imperialnego ucisku. W tym regionie dotychczasowe próby emancypacji – od Majdanu przez Arabską Wiosnę po trwające protesty w Gruzji – spotkały się z wojną, powstaniem nowych murów, masowymi przesiedleniami ludności, prawicową nienawiścią polityczną i tłumieniem narracji przeciwstawiających się status quo. W związku z tym obecna sytuacja wymaga egzystencjalnej i etycznej rewizji pojęcia wartości zachodnich, którymi kieruje się Europa. Wielu artystów z Europy Bliskowschodniej dystansuje się od Zachodu jako konstruktu ideologicznego i sztuki zachodniej jako jedynie obowiązującej tradycji. Zamiast tego odnajdują inspirację i powiązania wykraczające poza historie i terytoria, które zdominowały świat w ciągu ostatniego stulecia.

Wystawa ukazuje matrycę trwającej i historycznej przemocy, wykorzystującej różnorodne technologie i systemy kontroli. Artyści stosują rozmaite strategie mapowania, dokumentowania i konstruowania narracji, które prowadzą zwiedzających przez powiązane konteksty i doświadczenia w odległych geograficznie miejscach i czasie. Prace śledzą przemieszczanie się ludzi, dóbr, artefaktów kulturowych i aktów przemocy w Europie Bliskowschodniej od archiwów nieistniejących już sieci kolejowych z początku XX wieku i gazociągu z lat 70. XX wieku między Syberią a Niemcami Zachodnimi po nagrania izraelskich samolotów wkraczających w przestrzeń powietrzną Libanu i ewakuacji zbiorów ukraińskich muzeów w wyniku trwających obecnie rosyjskich bombardowań.

Wiele prac podejmuje próbę rozliczenia się z niesprawiedliwościami i okrucieństwami popełnionymi przez przeszłe i obecne formy imperializmu i kolonializmu, odzwierciedlając historyczną świadomość roli sztuki w istotnych – choć ostatecznie nieudanych – wizjach emancypacyjnych. Historia marokańskiego filmowca wysłanego do Polski, aby studiował techniki filmowe w ramach wsparcia bloku wschodniego w walkach antyimperialistycznych, feministyczne czasopismo „Roza” i jego rola w trwających dążeniach Kurdów do autonomii, a także współczesna reewaluacja dziedzictwa ukraińskiej awangardy to tylko niektóre z licznych narracji, z którymi zetkną się widzowie. Pojawiają się one w historycznym ujęciu, które próbuje uchwycić niespełnione obietnice wyzwoleńczej zmiany politycznej, tłumione przez militaryzację i radykalizację życia społecznego w regionie. 

Dla wielu artystów biorących udział w wystawie przemoc wojenna pozostaje definiującym kontekstem i nadrzędnym horyzontem. Prace prezentowane na wystawie pokazują, jak przemoc przeniknęła wszystkie sfery życia, prowadząc do degradacji spójności społecznej i solidarności. Niszczenie obrazów i rzeźb, represje wobec autorów oraz niszczenie ziemi przez wojnę i wyzysk są konsekwencją historycznej i obecnej, zmilitaryzowanej rzeczywistości Europy Bliskowschodniej. Poprzez odniesienie do traumy wojennej, cielesności, wysiedleń, wygnań i okupacji wybrane prace artystyczne oferują żałobną, krytyczną odpowiedź na złamane struktury społeczne, środowiskowe i ekonomiczne współczesności.

Podczas gdy galerie przesiąknięte są poczuciem straty wywołanym brakiem pokoju i bezpieczeństwa w regionie, wystawa podtrzymuje potencjał antyimperialnej alternatywy politycznej dla większego projektu europejskiego w przyszłości. Choć historie walki wyzwoleńczej zdają się dziś odchodzić w zapomnienie, ich odtworzenie w obliczu nawracającej przemocy staje się kolejnym pilnym zadaniem.

W Muzeum dbamy o potrzeby i komfort zwiedzających. Stwarzamy warunki, w których każda osoba może podjąć decyzję o tym, jakie treści chce eksplorować. Wystawa dotyczy trudnych tematów. Niektóre prace mogą wywoływać silne emocje lub intensywne doznania sensoryczne. Informacje o treściach wrażliwych dostępne są w osobnej ulotce i na stronie internetowej.

• • •

Головна виставка 6-ї Київської бієнале 2025 під назвою «Близький Схід, Далекий Захід» відбудеться в нещодавно відкритому Музеї сучасного мистецтва у Варшаві. Її організатори – кураторська група з L'Internationale, європейської конфедерації музеїв, мистецьких інституцій та університетів. На виставці буде представлено сім нових художніх робіт, а також твори з колекцій конфедерації й низку творів, наданих міжнародними музеями й галереями.

Виставка відбувається в час, коли тривають війни, окупації, етнічні чистки й геноцид, зокрема вторгнення Росії в Україну, брутальна операція Ізраїлю в Газі та ширший фашистський поворот у глобальній політиці. Назва «Близький Схід, Далекий Захід» вказує на сучасну геополітичну реальність і закликає до переорієнтації понять «Схід» і «Захід». Виставка простежує взаємопов’язані історії у регіоні, окресленому кураторами як Близькосхідна Європа, куди входять Центрально-Східна Європа, пострадянський Схід і Близький Схід. Досліджуючи (нео)колоніальні відносини між європейськими метрополіями і їхніми так званими периферіями за межами ЄС, виставковий проєкт стверджує: доля «Великої Європи» зараз кується на її східному прикордонні. Мета виставки та її реалізації у Варшаві – поєднати між собою «периферії» колишнього Заходу й заново відкрити досвіди Близькосхідної Європи, вкорінені у політичних складнощах регіону та перипетіях його історії.

«Близький Схід, Далекий Захід» зосереджується на минулих і сьогоднішніх траєкторіях колоніального насильства, нищення і геноциду в Близькосхідній Європі, де дотепер існують різні форми імперського гноблення. У цьому регіоні спроби визволення наштовхуються на війну, появу нових мурів, масові переміщення людей, політичну ненависть з боку праворадикальних сил і придушення наративів, які протистоять статус-кво. Сьогоднішнє становище вимагає екзистенційної та етичної переоцінки поняття «західні цінності» як суспільно чи політично вартісного. Чимало митців, запрошених до участі у виставці, дистанціюються від «Заходу» як ідеологічного конструкту чи від «західного мистецтва» як особливої традиції. Натомість вони віднаходять натхнення і зв'язки поза межами історій та територій, які домінували у світі впродовж останнього століття.

Виставка оприявнює матрицю сучасного й історичного насильства через різні технології і системи контролю. Художники звертаються до різноманітних стратегій картографування, маршрутизації, документування та оповіді, які проводять відвідувачів крізь взаємопов’язані контексти й досвіди, а також крізь простір і час. Роботи відстежують рух людей, товарів, культурних артефактів й актів насильства всією Близькосхідною Європою – від архівів уже зниклих залізничних мереж ХХ століття та газопроводу 1970-х років між Сибіром і Західною Німеччиною до запису вторгнення ізраїльських літаків у повітряний простір Лівану і переміщення українських музейних колекцій внаслідок російських бомбардувань.

Низка робіт реагує на несправедливість і злодіяння, вчинені минулими й сучасними імперіалізмами й колоніалізмами, історично осмислюючи роль мистецтва у життєво важливих – навіть якщо зрештою невдалих – визвольних візіях. Історія марокканського режисера, відправленого до Польщі вивчати техніки кіновиробництва в рамках підтримки Східним блоком антиімперіалістичної боротьби, феміністичний журнал «Роза» та його роль у боротьбі за автономію Курдистану, а також сучасна переоцінка спадщини українського авангарду – ось лише деякі з тих численних оповідей, що з ними познайомляться відвідувачі виставки. Історична послідовність, у якій подано ці оповіді, оприявнює нереалізовані обіцянки визвольних політичних змін, придушені мілітаризацією і радикалізацією суспільного життя в регіоні.

Для багатьох художників виставки насильство війни залишається визначальним контекстом і загальним горизонтом. Їхні роботи демонструють проникнення насильства в усі сфери життя й подальшу деградацію суспільної згуртованості й солідарності. Знищення картин і скульптур, репресії проти авторів, руйнування самої землі через війну й експлуатацію – це наслідки історії і сучасної мілітаризованої дійсності Близькосхідної Європи. Рефлексуючи травму війни, тілесність, переміщення, вигнання та окупацію, представлені твори пропонують гіркий і критичний погляд на руйнацію суспільних, екологічних та економічних структур сучасності.

В той час як почуття болю і втрати, спричинені відсутністю миру й безпеки в регіоні, сповнюють галерейні кімнати музею, виставка все ж підкреслює потенціал антиімперської політичної альтернативи для майбутнього європейського проєкту. Сьогодні, як видається, ці непересічні історії визвольної боротьби забуто; віднайти й відновити їх в умовах нової хвилі насильства – ще одне нагальне завдання.

Ми дбаємо про потреби та комфорт відвідувачів Музею. Ми створюємо умови, за яких кожен може вирішувати, який контент хоче побачити. Виставка присвячена складним темам. Деякі роботи можуть викликати сильні емоції або інтенсивні відчуття. Інформація про чутливий контент доступна в додатковій листівці та на сайті.