Od 17 lutego zapraszamy do Muzeum nad Wisłą na wystawę o Ance Ptaszkowskiej zatytułowaną „Anka Ptaszkowska. Przypadkiem”. Wystawie towarzyszy projekcja filmu Anny Molskiej „Wyobraźcie sobie, że istnieje prawda w sztuce” (2023).

„Nie jestem artystką i jest to ostatnia rzecz, której bym sobie, dla siebie, życzyła”

Anka Ptaszkowska działa jednocześnie jako krytyczka, galerzystka, organizatorka wystaw. W 1966 roku wraz z grupą krytyków i artystów zakłada Galerię Foksal, której program współtworzy do 1970 roku. Pisze manifesty, blisko współpracuje i przyjaźni się z artystami i artystkami. Intensywne życie towarzyskie i artystyczne tej grupy przyjaciół toczy się także w pracowni Henryka Stażewskiego i Mewy Łunkiewicz-Rogoyskiej, którzy są łącznikami między młodszym pokoleniem a sztuką przedwojennej awangardy, oraz w domu Anki Ptaszkowskiej i Edwarda Krasińskiego w Zalesiu Górnym.

Na początku lat 70. Anka Ptaszkowska razem z fotografem Eustachym Kossakowskim przenosi się do Paryża, gdzie zaprzyjaźnia się z Danielem Burenem i krytykiem Michelem Claurą. Wspólnie zakładają dwie eksperymentalne instytucje: konceptualną Galerię 1–36 i alternatywne miejsce Vitrine pour l'Art Actuel, które składa się z baru i księgarni specjalizującej się w książkach artystów. Inicjuje też szeroko zakrojony projekt „Wymiana między artystami 1931–1982 Polska/USA. Doświadczenie muzeograficzne”, którego rezultatem jest przekazanie w darze prac amerykańskich artystów do Muzeum Sztuki w Łodzi, oraz prac polskich twórców do kolekcji sztuki Museum of Contemporary Art w Los Angeles. Do dziś organizuje w swoim paryskim i warszawskich mieszkaniach artystyczne spotkania i wystawy.

Eksperyment i przygodę ceni bardziej niż praktyczne cele. Jej niechęć do sztywnych ról społecznych i konwencji odpowiada za ulotny charakter podejmowanych przez nią inicjatyw. Z tą nieciągłością w życiu zawodowym kontrastuje jej wieloletnie i całkowite zaangażowanie w twórczość bliskich jej artystek i artystów. Potrafi włączać innych w najbardziej nieprawdopodobne przedsięwzięcia. Wśród wspieranych przez nią twórców są artyści znani z historii sztuki, jak i postacie, których związki ze sztuką były krótkotrwałe lub „wolne”. A więc także artyści funkcjonujący na marginesie – zarówno społecznym, jak i świata sztuki – jak Krzysztof Niemczyk czy André du Colombier. Ich bezwarunkowe dążenie do wolności jest bliskie anarchistycznemu usposobieniu Ptaszkowskiej.

Osią wystawy Anka Ptaszkowska. Przypadkiem jest scenariusz filmu autobiograficznego w 32 rozdziałach, napisany przez Ptaszkowską w 2016 roku, a teraz opublikowany w katalogu. Zrealizowany na podstawie tego tekstu film Anny Molskiej „Wyobraźcie sobie, że istnieje prawda w sztuce” będzie pokazywany w Muzeum nad Wisłą podczas trwania wystawy. Wybór prac i dokumentów archiwalnych do każdego z rozdziałów scenariusza ukazuje zarówno oficjalny, jak i prywatny wymiar tej historii. Całość ekspozycji dopełnia instalacja dźwiękowa Michała Libery, w której wykorzystano fragmenty archiwalnych nagrań i rozmów z bohaterką wystawy. Zrealizowana z wiernością wobec zasad Anki wystawa nie domyka opowieści i pozostawia miejsce na właściwe jej sprzeczności. Nadmiar historii, postaci, prac, dokumentów i dźwięków znajdujących się na wystawie oddaje intensywność jej działalności.

Artystki i artyści
Carl Andre, Jérôme Benarroch, Włodzimierz Borowski, Daniel Buren, Michel Claura, André du Colombier, Vincent D’Arista, Florian Fouché, Dan Graham, François Guinochet, Raymond Hains, Takahiko Iimura, Izabella Jagiełło, Koji Kamoji, Tadeusz Kantor, Eustachy Kossakowski, Edward Krasiński, Maria Ewa Łunkiewicz-Rogoyska, Babette Mangolte, Peter Marcasiano, Krzysztof Niemczyk, Rachel Poignant, Henryk Stażewski, Violett e a, Bertrand Wicquart, Hiroshi Yokoyama

• • •

Анка Пташковська. Випадково

«Я не мисткиня, і це остання річ, якої б собі і для себе бажала».

Анка Пташковська діє одночасно як критикиня, галеристка, організаторка виставок. 1966 року разом з групою критиків та митців вона заснувала галерею «Foksal» і до 1970 року була співавторкою її програми. Вона пише маніфести, тісно співпрацює з художницями та художниками. Інтенсивне товариське та мистецьке життя цієї групи друзів протікає і в майстерні Генрика Стажевського та Меви Лункевич-Рогойської, які є єднальною ланкою між молодшим поколінням та мистецтвом довоєнного авангарду, а також в будинку Анки Пташковської та Едварда Красінського в Заліссі Ґурному.

На початку 70-х рр. Анка Пташковська разом зі світлярем Євстахієм Коссаковським переїжджає до Парижа і починає приятелювати з Даніелем Буреном та критиком Мішелем Кляурою. Вони разом засновують дві експериментальні інституції: концептуальну Галерею 1-36 та альтернативне місце Vitrine pour l'Art Actuel, яке складається з бару та книгарні, що спеціалізується на книжках митців. Також вона ініціює масштабний проєкт «Обмін між художниками 1931-1982 Польща/ США. Музеографічний досвід» (Wymiana między artystami 1931–1982 Polska/USA. Doświadczenie muzeograficzne), результатом якого стало передавання в дар робіт американських митців у Музей мистецтва в Лодзі та творів польських авторів у колекцію творів Музею сучасного мистецтва в Лос-Анджелесі (Museum of Contemporary Art). До сьогодні мисткиня організовує мистецькі зустрічі та виставки у своїх паризькому та варшавському помешканнях.

Вона більше цінує експеримент та пригоду, ніж практичну мету. Її неприйняття строгих суспільних ролей та усталених правил стає причиною миттєвого характеру ініціатив, за які вона береться. З цією нестабільністю у професійному житті контрастує її багаторічне та всеосяжне заангажування у творчість близьких їй художниць та художників. Однаково вона ангажується у мистецтво та в людей, які його творять. Вона вміє залучати інших до участі в найбільш неймовірних заходах. Серед творчих людей, яких вона підтримує, є відомі в історії мистецтва художники та люди, зв’язки яких з мистецтвом були нетривалі або «вільні». А також митці, що опинилися на периферії соціальній та світу мистецтва – Кшиштоф Нємчик та Андре де Коломб'є. Їхнє беззастережне прагнення свободи близьке анархічному характеру Пташковської.

Віссю виставки Анка Пташковська. Випадково є сценарій автобіографічного фільму в 32 частинах, який Пташковська написала 2016 року, а тепер його опублікували в каталозі. Знятий на основі цього тексту фільм Анни Мольської «Уявімо собі, що існує правда в мистецтві» (Wyobraźmy sobie, że istnieje prawda w sztuce), будуть показувати в Музеї на Віслі під час виставки. Вибір робіт та архівних документів до кожного розділу сценарію демонструє як офіційний, так і приватний вимір цієї історії. Цілісність експозиції доповнює звукова інсталяція Міхала Лібери, в якій використано фрагменти архівних записів та розмов з героїнею виставки. Виставка, створена згідно з принципами Анки, не завершує розповіді і залишає місце на притаманні їй суперечності. Безліч історій, персонажів, робіт, документів та звуків на виставці відображають інтенсивність її діяльності.

Художниці та художники
Карл Андре, Жером Бенаррош, Вінсент Д'Аріста, Влодзімєж Боровський, Даніель Бурен, Бертран Вікварт, Раймонд Гайнс, Франсуа Ґюноше, Дан Ґрагам, Такахіко Іймура, Гіроші Йокояма, Коджі Камоджі, Тадеуш Кантор, Євстахій Коссаковський, Едвард Красінський, Мішель Кляура, Андре де Коломб'є, Марія Ева Лункевич-Рогойська, Бабетт Манґольт, Кшиштоф Нємчик, Рахель Пуеньйо, Генрик Стажевський, Флоріан Фуше, Ізабелла Яґелло,
Violett e a.

Krzysztof Niemczyk

Bez tytułu (Portret)

FINANSOWANIE

Wystawy powiązane

W sercu kraju

Anka Ptaszkowska. Przypadkiem