Sąsiedzi
Сусіди

Sąsiedzi, Сусіди

Muzeum Sztuki Nowoczesnej w Warszawie i Muzeum Warszawy zapraszają na 10. edycję festiwalu WARSZAWA W BUDOWIE, który odbędzie się równolegle w Warszawie i Kijowie. Warszawska wystawa zaprezentowana zostanie w dawnym pawilonie Cepelii na zbiegu ulic Marszałkowskiej i Alei Jerozolimskich.

[Текст українською мовою нижче]

Linia Warszawa – Kijów

Wystawa festiwalowa jest próbą przyjrzenia się idei sąsiedztwa we współczesnym mieście, która na skutek skali migracji uwarunkowanych ekonomicznie czy politycznie staje się jedną z podstawowych kwestii do pomyślenia na nowo. Różnorodne doświadczenia współbycia w nowym kontekście, podzielane zarówno przez pracowników sezonowych jak i innych migrantów jest punktem wyjścia do wypowiedzi artystycznych, stanowiących główne medium tegorocznej edycji festiwalu WARSZAWA W BUDOWIE. W ramach ekspozycji kuratorzy z Centrum Badań nad Kulturą Wizualną w Kijowie starają się uchwycić obraz dzisiejszych relacji i znaczeń kształtujących się wokół tematu sąsiedzkości, biorąc za jeden z możliwych punktów wyjścia relacje pomiędzy Warszawą a Kijowem jako przykład dla szerszych procesów globalnych, których odmianą może być trwająca pomiędzy tymi miastami migracja.

Ekspozycja w Warszawie może być ponadto czytana jako zbiór różnorodnych postaw artystycznych na bieżąco odnoszących się do procesów społecznych aktualizowanych poprzez obecność nowych sąsiadów. Składową tych głosów są również wypowiedzi dotyczące sytuacji na Ukrainie wywołanej rozczarowaniem polityką, tlącym się konfliktem zbrojnym, jak również rozpędzoną polityką dekomunizacyjną i rozkwitem ruchów nacjonalistycznych. Te ostatnie procesy, obecne również w Polsce przekładają się na relacje sąsiedzkie w skali państw.

Punktem wyjścia dla współpracy stolic dwóch związanych historycznie krajów Europy Wschodniej jest mural Oksany Briuchoweckiej, który będzie zrealizowany na jednej z wewnętrznych ścian budynku. Barwy flag Polski i Ukrainy mieszają się w nim, tworząc wypadkową kolorów, na tle której widoczne są pierwsze słowa hymnów narodowych obydwu krajów: „Jeszcze nie zginęła” – przetłumaczone na język angielski. Mural jest komentarzem na temat wpływu współczesnej ruchów migracyjnych na sąsiedztwo, determinowane przez bliskość fizyczną, mieszanie się, rozmycie, dążenie do symbolicznej równości i sprawiedliwości w obliczu globalnej nierówności ekonomicznej.

Sąsiedzi na rynku pracy

W mikroskali relacje sąsiedzkości, stanowiące trzon festiwalu, realizują się w przestrzeniach pozostających „w budowie” – postrzeganych jako miejsca pracy napływowych pracowników fizycznych. Temat ten podejmuje m.in. Taras Kamiennoj, łączący w swojej praktyce doświadczenie pracownika budowlanego i twórcy zaangażowanego w podejmowanie tematu warunków pracy. Aktywiści z Kolektywu Syrena w serii nagrań rozmów z agencjami pośrednictwa pracy wcielają się w role osób poszukujących taniej siły roboczej. Jestem Ukrainką (2018), seria plakatów rozwieszonych w wybranych lokalizacjach Warszawy podczas trwania festiwalu, przedstawia wizerunki ukraińskich kobiet pracujących w Polsce autorstwa Oksany Briuchoweckiej, Ksenii Hnyłyckiej, Walentyny Petrowej i Dawida Cziczkana, zwracając uwagę na kulturowy i ekonomiczny wymiar pracy kobiet.

Wobec wojny

Trwające za naszą wschodnią granicą działania wojenne, komplikujące sąsiedztwo z Ukrainą, również znajdą oddźwięk w prezentowanych na wystawie pracach. Niemiecka artystka, Hito Steyerl, dekonstruuje problem wojny w wielokanałowej projekcji Wieża (2015). Praca ta wzorowana na symulatorach do szkoleń wojskowych skupia się na działalności firmy informatycznej z Charkowa, jednocześnie projektującej luksusowe nieruchomości, jak i komputerowe strzelanki. Rzeczywistość dziejącego się nieopodal konfliktu oraz wirtualnej rozgrywki stają się pretekstem do rozważań na temat przenikania się tych dwóch sfer. Formę gry komputerowej jako medium wykorzystuje Nikita Filonienko, występujący pod pseudonimem Marginal Act – gracz wciela się w niej w rolę starszej kobiety również z rejonu Charkowa, poszukującej swego zaginionego męża. Perspektywa cywilnych ofiar wysuwa się tutaj na pierwszy plan, dając namiastkę tego, czego doświadczają w trakcie wojny zwykli ludzie. W przestrzeni Cepelii praca ta może zostać ponadto odczytana jako swoisty powrót do działającej tu kilkanaście lat temu kafejki internetowej.

Walka o pamięć

Osobną sferą zagadnień są procesy związane z rewizją polityki historycznej i erozją postaw antyfaszystowskich, aktywnie wspieranych do lat 90., kiedy jeszcze stanowiły jeden z elementów współtworzących europejską tożsamość społeczną. W odpowiedzi na osłabienie antyfaszystowskiego konsensusu i stopniową rehabilitację tych ideologii Gal Kirn i Fokus Grupa powołali projekt mapujący pomniki tworzone w duchu wspomnianego rewizjonizmu. Polem obserwacyjnym staje się tu również Ukraina, na terenie której po 2013 roku powyższe procesy przyjmują najbardziej widowiskowe, ale i brutalne oblicze. Dawid Cziczkan w rysunkach zatytułowanych Tryptyk dekomunizacyjny prezentuje pomniki czołowych postaci panteonu ukraińskich bohaterów narodowych, zdegradowane przez skrajnie prawicowe ruchy – jest to komentarz artysty do masowej polityki dekomunizacyjnej.

Instalacja Odłamki (2013-2014) autorstwa duetu Serhija Popowa i Mykoły Ridnyja stanowi nawiązanie do aktów ikonoklastycznych, będąc dobitnym przykładem arbitralności polityki przemocy względem dzieł sztuki, z których każde może paść ofiarą usankcjonowanego zniszczenia. Prezentując dwie historie odmiennych upamiętnień: tablicy ku czci intelektualisty Jurija Szewieliewa oraz jednego z pomników Lenina zniszczonego przez tłum podczas Majdanu, artyści tworzą bardziej uniwersalną wypowiedź na temat stosunku ideologii do dziedzictwa kulturowego. Połamane fragmenty płyt oraz broń, którą posłużyli się wandale, są artefaktami opowiadającymi szczególny moment w historii Ukrainy, w której arbitralność zalegalizowanej polityki niszczenia dotyka bardzo odmiennych postaci. Paradoksalnie, podobny impuls niszczycielski miał miejsce na radzieckiej Ukrainie w latach 30., w apogeum represji komunistycznych.

Sowieckie dziedzictwo architektoniczne

Problem radzieckiego dziedzictwa w dzisiejszej Ukrainie nie ogranicza się do zbioru monumentów – dotyka w sposób bezpośredni również wybitnych przykładów architektury modernizmu, masowo wyburzanej lub poddawanej niszczącej rewitalizacji deweloperskiej. Jednym z przykładów tego procesu prezentowanym na wystawie jest słynny kijowski „latający talerz” – futurystyczny budynek zaprojektowany przez Floriana Jurijewa. Ołeksij Bykow, historyk architektury, w ramach wymyślonej przez siebie inicjatywy, Muzeum Architektury, gromadzi materiały archiwalne dotyczące m.in tego konkretnego budynku jak i jego twórcy. Prezentowany w pawilonie Cepelii materiał jest raportem z pola walki o zachowanie „źle urodzonego” dziedzictwa myśli architektonicznej, analogiczny do polskich problemów z architekturą tego okresu.

Nowy wymiar sąsiedztwa

Przedstawione na wystawie wątki ekonomiczne, społeczne i ideologiczne kształtują dzisiejsze relacje pomiędzy nowymi sąsiadami, mieszkańcami Warszawy. Po raz pierwszy od II wojny światowej dochodzi na naszych oczach do przemiany ujednoliconego etnicznie społeczeństwa, w którym oczywiste staje się, że nowymi sąsiadami mieszkającymi nieopodal są Ukraińcy, Białorusini czy Rosjanie. Według badań przybysze ze Wschodu stanowią do 10% obecnej populacji Warszawy – zatem coraz częściej stają się oni naszymi sąsiadami. Fakt, że coraz częściej mieszkamy tuż obok obywateli sąsiednich państw Europy Wschodniej, stwarza również szansę na stworzenie nowych obrazów wzajemnych relacji. W tej perspektywie festiwal WARSZAWA W BUDOWIE jest próbą uchwycenia aktualności, w której należy poszukiwać nowych punktów odniesień, unikając stale obecnych klisz myślowych, zawsze zorientowanych na rozliczanie i zawłaszczanie historii sprzed kilkudziesięciu lat.

***

Музей сучасного мистецтва у Варшаві і Музей Варшави запрошують на 10-й фестиваль «ВАРШАВА В БУДОВІ», що цього року відбувається водночас у Варшаві та Києві. Варшавська виставка розміститься у колишньому павільйоні «Цепелія» на перетині вулиці Маршалковської та Єрусалимських алей у центрі міста.

Варшава — Київ

Цьогорічна фестивальна виставка досліджує ідею сусідських відносин у спільному міському просторі у час, коли масова міграція з економічних чи політичних причин змушує нас переосмислювати це поняття. Різноманітність досвідів людей, що живуть поруч, створила новий контекст, у якому важливо враховувати відмінності у життєвих практиках сезонних працівників та інших мігрантів. Це точка відліку для ідей, виражених у роботах на виставці, а також головна тема цьогорічного фестивалю «ВАРШАВА В БУДОВІ». Залучені до ініціативи куратори з Центру візуальної культури у Києві працювали разом, щоб змалювати картину сучасних сусідських відносин та набору значень, що навколо них сформувався, зобразивши зв’язок між Києвом та Варшавою як приклад ширших, глобальних процесів, які можна розгледіти серед неперервної міграції між двома містами. 

Виставку у Варшаві можна також зчитувати як зібрання різних мистецьких підходів, які пропонують своєчасний погляд на соціальні процеси й те, як вони змінилися, коли присутність нових сусідів стала більш очевидною. Їхні голоси звучать у мистецьких висловлюваннях, що стосуються ситуації в Україні та є наслідком незгоди з політичною ситуацією в країні, яка посилюється нинішнім військовим конфліктом, а також поспішною політикою декомунізації та руйнівною хвилею ультраправих рухів. Два останні процеси, характерні також для Польщі, є радше індикаторами змін у сусідських взаєминах на глобальному рівні.

Точкою, в якій сходяться ці дві східноєвропейські столиці з тривалою спільною історією, стане мурал Оксани Брюховецької, нанесений на одну із внутрішніх стін павільйону. Вона змішує кольори обох прапорів – польського та українського, і на їхньому тлі розміщує фразу, з якої розпочинаються гімни обох держав, англійською мовою — «has not died yet» («ще не вмерла»). Мурал є коментарем до впливу сучасних міграційних потоків на сусідство, яке визначається фізичною близькістю, змішуванням і розмиванням, прагненням символічної рівності і справедливості на тлі глобальної економічної нерівності.

Сусіди на робочому місці

Одним із мікрорівнів сусідських взаємин є простори, що постійно перебувають «в будові», а саме місця праці робітників з-за кордону. Ця ідея відображена у роботі Тараса Камєнного, який поєднує свій практичний досвід роботи будівельником із творчою роботою художника, зацікавленого темою умов праці. Активісти ініціативи TV Kryzys у своїх записаних телефонних розмовах із агенціями з працевлаштування вживаються в ролі людей, які шукають для себе низькооплачувану роботу. Серія плакатів «Я українка» (2018), що поширюватимуться містом під час проведення фестивалю, представляє образи українських заробітчанок, виконані Оксаною Брюховецькою, Ксенією Гнилицькою, Валентиною Петровою та Давидом Чичканом, звертаючи увагу на культурний і економічний вимір жіночої праці.

Про конфлікт

Військовий конфлікт, що триває за межею нашого східного кордону та ускладнює сусідські відносини між Україною та Польщею, також відображений у виставці. Німецька художниця Хіто Штеєрл деконструює проблему війни у своїй трьохканальній інсталяції «Вежа» (2015). Робота візуалізує дії військових тренувальних симуляторів і розповідає історію харківської IT-компанії, яка розробляє проекти розкішних маєтків та відео-ігор. Художниця досліджує фізичну реальність конфлікту, що відбувається за дверима компанії, та віртуальну реальність їхніх розробок, а також значення що виникають на перетині цих реальностей. Формат відео-гри застосовує також Микита Філоненко під псевдонімом Marginal Act. Гравець у ній виступає в ролі похилої жінки з-під Харкова, котра шукає свого загубленого чоловіка. Автор зосереджує погляд на цивільних жертвах війни, даючи глядачеві уявлення про щоденні жахи, які переживають люди з територій конфлікту. У «Цепелії» робота набуває додаткових значень, нагадуючи про одних із колишніх орендарів павільйону — Інтернет-кафе.

Боротьба за пам’ять

Численні роботи, представлені на виставці, звертаються до теми ревізіонізму в політичній історії та руйнування антифашистських основ, які були важливим елементом пан’європейської соціальної ідентичності, з початку 1990-х. У відповідь на послаблення антифашистського консенсусу та поступову реабілітацію фашистських ідей Ґал Кірн та Fokus Grupa створили мапу пам’ятників, що з’явилися на хвилі ревізіонізму. Україна також постає тут полем для дослідження, оскільки починаючи з 2014 року ці процеси набрали там вражаючих і загрозливих масштабів. У серії малюнків «Триптих декомунізації» Давид Чичкан показує спаплюжені ультраправими пам’ятники українським національним героям, іронічно коментуючи у такий спосіб політику «декомунізації».

Інсталяція «Уламки» (2013–2014) Сергія Попова та Миколи Рідного відсилає до реальних актів іконоборства, що є яскравими прикладами свавільного характеру насильницької політики щодо мистецтва, яке легко може стати об’єктом несанкціонованої деструкції. В роботі представлено два різні пам’ятники: пам’ятна дошка інтелектуалу Юрію Шевельову та пам’ятник Леніну, знесений протестувальниками Майдану. Через це протиставлення художники формулюють універсальне висловлювання щодо відношення між культурною спадщиною та ідеологією, виставляючи водночас уламки пам’ятної дошки та зброю, використану вандалами. Ці артефакти фіксують конкретний момент в історії України, коли через свій випадковий характер легалізована деструкція спрямовується на фігури з абсолютно протилежними історичними значеннями. Парадоксально, але схожі руйнівні імпульси діяли в Україні в 1930-х на піку комуністичних репресій.

Радянська архітектурна спадщина

Проблематика радянської архітектурної спадщини в Україні пов’язана не лише з пам’ятниками. Під загрозою опинилися також зразкові приклади модерністського дизайну, що масово знищуються або стають об’єктами руйнівних реконструкцій та забудов. Одним із таких об’єктів стала відома київська «Літаюча тарілка» — футуристична будівля авторства архітектора Флоріана Юр’єва. Історик архітектури Олексій Биков в рамках власної неінституційної ініціативи під назвою «Музей архітектури» зібрав архівні матеріали про будівлю та архітектора, який її спроектував. Матеріали, що будуть показані в «Цепелії», є також свідченнями із сучасного поля боротьби за «недооцінені» архітектурні ідеї. Схожі проблеми з модерністською архітектурою післявоєнного періоду існують і в Польщі.

Нові масштаби сусідських відносин

Економічні, соціальні та ідеологічні фактори, про які йдеться у виставці, формують нинішні зв’язки між сусідами, котрі сьогодні мешкають у Варшаві. Вперше з часів Другої Світової війни ми спостерігаємо зміни в етнічно гомогенному польському суспільстві, де нашими найближчими сусідами виявляються українці, білоруси та росіяни. Згідно з дослідженнями, мігранти зі сходу складають приблизно 10% сучасного населення Варшави, а це означає, що сусідські відносини відповідних держав стають ближчими у буквальному сенсі. Ця ситуація закладає основи для нових шляхів розуміння та бачення цих взаємин. Фестиваль «ВАРШАВА В БУДОВІ» намагається уникнути поширених кліше, заснованих на розплаті за минуле та апропріації недавньої історії. Натомість пропонується розглянути cучасну реальність й знайти нові точки відліку для дослідження сусідських відносин сьогодні.  

Babi Badalov, Oksana Briuchowecka, Ołeksandr Burłaka, Ołeksij Bykow, Dawid Cziczkan, Phil Collins, Ksenia Hnyłycka, Nikita Kadan, Taras Kamennoj, Gal Kirn i Fokus Grupa, Dana Kosmina, Marginal Act, Maryna Napruszkina, Walentyna Petrowa, Aleka Polis, Serhij Popow i Mykoła Ridnyj, Oliver Ressler, Santiago Sierra, Anna Sorokowaja, Hito Steyerl, Łukasz Surowiec we współpracy z Martą Romankiw i Ołeksandrą Owsianikową, TV Kryzys, Piotr Wysocki, Alina Jakubenko, Florian Jurijew, Artur Żmijewski.

***

Бабі Бадалов, Олексій Биков, Оксана Брюховецька, Олександр Бурлака, Пйотр Висоцький, Ксенія Гнилицька, Артур Жмієвський, Микита Кадан, Тарас Камєнной, Ґал Кірн та Fokus Grupa, Філ Коллінз, Дана Косміна, Marginal Act, Марина Напрушкіна, Валентина Петрова, Алека Поліс, Сергій Попов та Микола Рідний, Олівер Ресслер, Анна Сороковая, Лукаш Суровєц у співпраці з Олександрою Овсянніковою та Мартою Романків, Сантьяґо Сьєрра, TV Kryzys, Давид Чичкан, Хіто Штеєрл, Флоріан Юр’єв, Аліна Якубенко.

Kuratorzy:

VCRC (Visual Culture Research Center – Centrum Badań nad Kulturą Wizualną) powstało w 2008 jako niezależna platforma współpracy między artystami, badaczami i aktywistami. W swojej działalności zajmują się głównie badaniami naukowymi, organizowaniem działań artystycznych, wykładów, dyskusji i konferencji dotyczących styku praktyk artystycznych, refleksji społecznej i urbanistyki. VCRC było organizatorem School of Kyiv – Kyiv Biennial 2015 and The Kyiv International – Kyiv Biennial 2017.

W skład kolektywu wchodzą:

Anna Kraweć
Justyna Krawczuk
Ołeksij Radynski
Rusłana Kozijenko
Serhij Kłymko
Wasyl Czerepanyn
Natalia Heszeweć
Oksana Briuchowecka
Hanna Cyba

Kurator ze strony Muzeum Sztuki Nowoczesnej:

Szymon Maliborski 

Architektura wystawy

Tomasz Świetlik, Michał Kulesza

Menedżer projektu

Julia Kern-Protassewicz

Produkcja

Muzeum Sztuki Nowoczesnej w Warszawie: Julia Kern-Protassewicz, Aleksandra Nasiorowska. Współpraca: Gabriela Flisińska

Muzeum Warszawy: Matylda Dobrowolska, Elżbieta Petruk, Klementyna Świeżewska

Identyfikacja festiwalu

Pilar Rojo

Opracowanie typograficzne wystawy

Katarzyna Łygońska, Maciej Chodziński 

Komunikacja

Muzeum Sztuki Nowoczesnej w Warszawie: Iga Winczakiewicz, Daniel Woźniak, Magdalena Zięba

Muzeum Warszawy: Julia Borowska, Dagmara Mazurek, Dominik Witaszczyk, Julia Borowska

Program edukacyjny

Muzeum Sztuki Nowoczesnej w Warszawie: Marta Hekselman, Dominika Jagiełło, Marta Przybył, Marta Skowrońska-Markiewicz, Zespół Użyj Muzeum 

Program towarzyszący festiwalu  

Wasyl Czerepanyn, Szymon Maliborski. Współpraca merytoryczna: Paweł Nowożycki, Ewa Perlińska-Kobierzyńska

Teksty

Ołeksij Radynski, Szymon Maliborski

Tłumaczenie

Arthur Barys, Iwona Boruszkowska, Anna Folta, Monika Fryszkowska, Justyna Krawczuk, Jan Szelągiewicz

Redakcja

Arthur Barys, Beata Duszyńska, Kacha Szaniawska

Realizacja 

Jakub Antosz, Maja Chmielewska, Marek Franczak, Szymon Ignatowicz, Artur Jeziorek, Żenia Masalski, Artur Parkot, Przemek Pryciak, Paweł Sobczak, Marcin Szubiak

Podziękowania 

Adrian Antoniewicz, Sylwia Borowska-Monkiewicz, Barbara Domaradzka, Anna Filipowicz-Mróz, Paweł Gawlikowski, Robert Jarosz, Kamil Jóźwik, Grzegorz Lewandowski, Mirosława Keryk, Joanna Kasperowska, Barbara Koryś, Michał Kożurno, Katarzyna Król, Anna Nagadowska, Paweł Nowożycki, Artur Orzeszak, Alena Trafimava – ArtMontage, Anna Tryc-Bromley, Wojtek Radwański, Dagmara Rykalska, Marta Wesołowska, Anna Wiszniewska, Marcin Woźniak, Michał Ziętek, Szymon Żydek

***

Куратори:

Центр візуальної культури (ЦВК) був створений у 2008 році як майданчик для співпраці між академічними, художніми та активістськими спільнотами. ЦВК є незалежною громадською організацією, що займається видавничою і виставковою діяльністю, науковими дослідженнями, проведенням публічних лекцій, дискусій і конференцій. У 2015 році Центр візуальної культури отримав нагороду Європейської культурної фундації ім. принцеси Марґріт. Центр візуальної культури також виступив організатором Київської бієнале 2015 «Київська школа» та Київського Інтернаціоналу – Київської бієнале 2017.

Колектив Центру:

Оксана Брюховецька
Сергій Климко
Руслана Козієнко
Анна Кравець
Юстина Кравчук
Наталія Нешевець
Олексій Радинський
Ганна Циба
Василь Черепанин

Куратор з Музею сучасного мистецтва:

Szymon Maliborski

Архітектура виставки

Tomasz Świetlik, Michał Kulesza

Менеджерка проекту

Julia Kern-Protassewicz

Продакшн менеджмент

Muzeum Sztuki Nowoczesnej w Warszawie: Julia Kern-Protassewicz, Aleksandra Nasiorowska. Współpraca: Gabriela Flisińska

Muzeum Warszawy: Matylda Dobrowolska, Elżbieta Petruk, Klementyna Świeżewska

Айдентика фестивалю

Pilar Rojo

Типографія виставки

Katarzyna Łygońska, Maciej Chodziński 

Комунікація

Muzeum Sztuki Nowoczesnej w Warszawie: Iga Winczakiewicz, Daniel Woźniak, Magdalena Zięba

Muzeum Warszawy: Julia Borowska, Dagmara Mazurek, Dominik Witaszczyk, Julia Borowska

Освітня програма

Muzeum Sztuki Nowoczesnej w Warszawie: Marta Hekselman, Dominika Jagiełło, Marta Przybył, Marta Skowrońska-Markiewicz, Zespół Użyj Muzeum 

Публічна програма фестивалю

Wasyl Czerepanyn, Szymon Maliborski. Співпраця: Paweł Nowożycki, Ewa Perlińska-Kobierzyńska

Тексти

Oleksii Radynskyi, Szymon Maliborski

Переклади

Arthur Barys, Iwona Boruszkowska, Anna Folta, Monika Fryszkowska, Justyna Krawczuk, Jan Szelągiewicz

Редактура

Arthur Barys, Beata Duszyńska, Kacha Szaniawska

Реалізація

Jakub Antosz, Maja Chmielewska, Marek Franczak, Szymon Ignatowicz, Artur Jeziorek, Żenia Masalski, Artur Parkot, Przemek Pryciak, Paweł Sobczak, Marcin Szubiak

Подяки

Adrian Antoniewicz, Sylwia Borowska-Monkiewicz, Barbara Domaradzka, Anna Filipowicz-Mróz, Paweł Gawlikowski, Robert Jarosz, Kamil Jóźwik, Grzegorz Lewandowski, Myroslava Keryk, Joanna Kasperowska, Barbara Koryś, Michał Kożurno, Katarzyna Król, Anna Nagadowska, Paweł Nowożycki, Artur Orzeszak, Alena Trafimava – ArtMontage, Anna Tryc-Bromley, Wojtek Radwański, Dagmara Rykalska, Marta Wesołowska, Anna Wiszniewska, Marcin Woźniak, Michał Ziętek, Szymon Żydek

Zobacz także:

Inne archiwalne wydarzenia z tego cyklu:

19:00 Wystawa Sąsiedzi. Otwarcie wystawyСусіди. Відкриття виставки Pawilon Cepelii
Marszałkowska 99/101, Warszawa
12:30 Warsztaty Pomniki dla przyszłości. Działania rodzinne Pawilon Cepelii
Marszałkowska 99/101, Warszawa
14:00 Oprowadzanie Oprowadzanie kuratorskie po wystawie „Sąsiedzi”Кураторська екскурсія фестивальною виставкою «Сусіди» Pawilon Cepelii
Marszałkowska 99/101, Warszawa
16:00 Spotkanie WARSZAWA W BUDOWIE 10 w Kijowie. Spotkanie wokół projektu i pokaz filmu«Варшава в будові 10» у Києві. Зустріч навколо проекту та фільм-скринінг MUZEUM na Pańskiej
Pańska 3 , Warszawa
16:00 Oprowadzanie Oprowadzanie po wystawie „Sąsiedzi” Pawilon Cepelii
Marszałkowska 99/101, Warszawa
18:00 Dyskusja Drzwi w drzwi. Dyskusja o wystawie „Sąsiedzi”«Двері в двері». Дискусія на теми фестивальної виставки MUZEUM na Pańskiej
Pańska 3 , Warszawa
08:00 Performans „Rosa Rotes”. Performans Aleki Polis«Rosa Rotes» Перформанс Алеки Поліс Ministerstwo Rodziny, Pracy i Polityki Społecznej
Nowogrodzka 1/3/5, Warszawa
15:00 Oprowadzanie Oprowadzanie po wystawie „Sąsiedzi”. Popołudnie w Muzeum Pawilon Cepelii
Marszałkowska 99/101, Warszawa
17:00 Oprowadzanie Oprowadzanie z audiodeskrypcją po wystawie „Sąsiedzi” Pawilon Cepelii
Marszałkowska 99/101, Warszawa