Tygrys w ogrodzie
Sztuka Marii Prymaczenko

Tygrys w ogrodzie

Marija Prymaczenko (1909–1997) jest ikoną sztuki ukraińskiej. Jej dorobek współtworzy dziedzictwo kulturowe Ukrainy. Wystawa „Tygrys w ogrodzie. Sztuka Marii Prymaczenko” to pierwsza w Polsce tak obszerna prezentacja twórczości artystki. Pokazywane na niej gwasze z lat 1982–1994 pochodzą z prywatnej kolekcji Eduarda Dymszyca i jest to wybór spośród setek stworzonych przez artystkę prac.

Przez ponad sześć dekad tworzyła we wsi Bołotnia na terenie Polesia, znajdującej się w połowie drogi między Kijowem a Czarnobylem, skąd nigdy nie wyjechała. Przeżyła Wielki Głód, drugą wojnę światową i katastrofę nuklearną w Czarnobylu (jej rodzinna wioska znalazła się w trzydziestokilometrowej Strefie Wykluczenia), dożyła niepodległej Ukrainy. Jako twórczyni ludowa została „odkryta” w 1935 roku, a następnie zatrudniona w charakterze hafciarki w Centralnej Pracowni Eksperymentalnej przy Muzeum Sztuki Ukraińskiej na terenie Ławry Peczerskiej w Kijowie. Jej prace były pokazywane na Pierwszej Republikańskiej Wystawie Sztuki Ludowej w Kijowie w 1936 roku, a następnie na wystawie światowej w Paryżu w 1937 roku i w wielu europejskich miastach, m.in. w Warszawie, Pradze, Sofii. Była malarką, hafciarką, zajmowała się ceramiką, tworzyła ilustracje do książek dla dzieci. Stała się ludową artystką profesjonalną. Od lat 60. prowadziła szkołę artystyczną w Bołotni. Tworzyła do końca życia.

Po inwazji Rosji na Ukrainę prace Prymaczenko nabrały szczególnego znaczenia, także ze względu na ich antywojenne przesłanie. W 2022 roku spłonęło Muzeum Historii Lokalnej w Iwankowie niedaleko Bołotni, skąd udało się uratować część znajdujących się tam obrazów malarki. Wystawa Marii Prymaczenko w Muzeum Sztuki Nowoczesnej w Warszawie jest kontynuacją działań na rzecz popularyzacji kultury ukraińskiej.

W swojej twórczości ukazywała relację między człowiekiem a naturą, czerpiąc z ludowych tradycji Polesia pełnych symboli i metafor. Malowała ludzi, zwierzęta i rośliny w ich codziennym otoczeniu. Jej obrazy świata zbudowane na obserwacji codzienności Bołotni podlegają magicznej transformacji – nie tyle portretują rzeczywistość, ile starają się ją wspierać i wpływać na jej pomyślny los, mają działać jak zaklęcia. Jednym z tematów jej malarstwa były zarówno mitologiczne, jak i inspirowane pogańskimi wierzeniami wizerunki fantastycznych stworzeń i ptaków (Zwierz Śmiechun się śmieje – ludzi się nie boi; Zwierz człapun człapie, oczami błyska, ustami mlaska. Człapun – dzikus; Lisia caryca z ludzi się śmieje). Na jej charakterystyczne bestiarium, zawierające liczne przedstawienia „uczłowieczonych stworzeń”, ukazanych w archaicznej kompozycji z głowami na wprost i ciałami z profilu składa się wiele rozbudowanych alegorii, często wyrażających sądy moralne, drwiących z ludzkich przywar albo celebrujących urok codzienności (Mówi wydra: „Lepiej przyjaźnić się z wężem niż z pijakiem-mężem”; Bestia błaga gorzką gorzałkę: – Wróć, zabawimy się. – Już nigdy tu nie wrócę).

Rozpoznawalny styl Marii Prymaczenko to dekoracyjna linia, płaska i intensywna plama barwna. Początkowo używała wodnej farby akwarelowej, z czasem malowała już tylko gwaszem (farbą wodną z domieszką kredy). Istotnym czynnikiem mającym także transformacyjną moc jest język – Prymaczenko do swoich prac dodaje krótkie poetycko-opisowe tytuły, które rozszyfrowują niekiedy treść obrazów lub są dedykacjami lub życzeniami, a także przetworzonymi cytatami z ludowych pieśni (Daję słoneczniki tym, którzy lubią pracować na roli i kochają wszystkich ludzi na ziemi; Ofiaruję czerwone maki ludziom, żeby świętą ziemię kochali i na niej pracowali).

Wspomniany w tytule wystawy ogród reprezentuje naturę, która harmonijnie współistnieje z człowiekiem i dzięki jego pracy obdarza wszystkich swoją obfitością, a tygrys jest symbolem tego, co tajemnicze, fantazyjne i dzikie (Wszedł tygrys do sadu i zachwyca się, że jabłonie obrodziły, jabłek zatrzęsienie). Może też wskazywać na podejmowane próby znalezienia reprezentacji dla tego, co niebezpieczne. Po katastrofie czarnobylskiej Prymaczenko stworzyła także cykle prac związane z zagrożeniem atomowym i wojną (Wojna atomowa – niech będzie przeklęta! Żeby ludzie jej nie znali, łez nie wylewali!). Dzięki sile surrealizującej wyobraźni, poczuciu humoru, a także pewnej dozie optymizmu w jej pracach dominuje humanistyczny przekaz i wizja harmonijnego współistnienia światów ludzkiego i pozaludzkiego. Prymaczenko marzyła, „by ludzie żyli tak, jak kwitną kwiaty”.


Ekspozycja Tygrys w ogrodzie. Sztuka Marii Prymaczenko powstała w oparciu o prace pochodzące z kolekcji Eduarda Dymszyca i jest kontynuacją projektu prezentowanego w 2022 roku w Muzeum Narodowym we Lwowie imienia Andrzeja Szeptyckiego. Wystawienie tych dzieł w Polsce jest możliwe również dzięki współpracy z Fundacją Rodziny Prymaczenko, która roztacza opiekę nad dziedzictwem artystki.

• • •

ТИГР У САДУ.
МИСТЕЦТВО МАРІЇ ПРИМАЧЕНКО


Марія Примаченко (1909–1997) — ікона українського мистецтва. Її досягнення вносять свій внесок у культурну спадщину України. Виставка «Тигр у саду. Мистецтво Марії Примаченко» – це перша така масштабна презентація творчості художниці у Польщі. Представлені тут роботи 1982–1994 рр. із приватної колекції Едуарда Димшиця, відібрані з сотень створених мисткинею творінь.


Понад шість десятиліть працювала у селі Болотня на Поліссі, на півдорозі між Києвом і Чорнобилем, звідки ніколи не виїжджала. Пережила Голодомор, Другу світову та Чорнобильську катастрофу (її рідне село було в тридцятикілометровій зоні відчуження), дожила до незалежної України. У 1935 році її «відкрили» як народну художницю, а потім взяли на роботу вишивальницею до Центральної експериментальнох майстерні Музею українського мистецтва при Києво-Печерській Лаврі. Її роботи були представлені на Першій республіканській виставці народного мистецтва у Києві в 1936 році, а потім на Всесвітній виставці у Парижі в 1937 році та багатьох містах Європи, зокрем, у Варшаві, Празі, Софії. Вона була маляркою, вишивальницею, керамісткою, створювала ілюстрації до дитячих книжок. Стала професійною народною художницею. З 1960-х років керувала художньою школою у Болотні. Творила до кінця життя.

Після вторгнення Росії до України твори Приймаченко набули особливого значення, з огляду на їх антивоєнний заклик. У 2022 році краєзнавчий музей в Іванкові біля Болотні згорів, і деякі картини художника там вдалося врятувати. Виставка Марії Примаченко у Музеї сучасного мистецтва у Варшаві є продовженням заходів, спрямованих на популяризацію української культури.

У своїй творчості мисткиня показала стосунки людини і природи, спираючись на народні традиції Полісся, сповнені символів і метафор. Вона малювала людей, тварин і рослини в їх повсякденному оточенні. Її образи світу, побудовані на спостереженнях за повсякденним життям Болотні, піддані магічній трансформації – вони не стільки зображують дійсність, скільки намагаються її підтримати та вплинути на її щасливу долю, мають діяти як заклинання. Однією з тем її картин були образи міфологічних та фантастичних істот і птахів, навіяні язичницькими віруваннями (Звір Сміхун сміється – людей не боїться; Шлапун шаркає, очима блискає, ротом цмокає. Шлапун - дикун; Лисиця-цариця з людей сміється). Її характерний бестіарій, що містить численні зображення «олюднених істот», зображених в архаїчній композиції головами у фас та тілами у профіль, складається з багатьох складних алегорій, які часто виражають моральні судження, висміюють людські пороки або оспівують чарівність повсякденного життя (Говорить видра: «Краще зі змієм дружити, ніж з п’яницею-чоловіком»; Звір гірку горілку благає: — Повертайся, будемо веселитися. — Більше сюди не повернуся).

Впізнаваний стиль Марії Примаченко – це декоративна лінія, пласка та інтенсивна колірна пляма. Спочатку авторка використовувала акварельні фарби, але з часом писала лише гуашшю (водною фарбою з домішкою крейди). Мова є важливим чинником, який також має перетворювальну силу – Примаченко додає до своїх творів короткі віршовані та описові назви, які інколи розшифровують зміст образів або є присвятами чи побажаннями, а також опрацьовані цитати з народних пісень (Дарую соняшники тим, хто любить працювати на землі і люблить усіх людей на землі; Дарую червоні маки людям, щоб вони любили і працювали на святій землі).

Сад, зазначений у назві виставки, уособлює природу, яка гармонійно співіснує з людиною і завдяки її праці дарує кожному свій достаток, а тигр є символом таємничого, химерного та дикого (Увійшов тигр у сад і радіє, що яблуні уродили і яблук багато) . Це також може вказувати на спроби знайти відображення того, що є небезпечним. Після Чорнобильської катастрофи у Примаченко також була серія робіт, пов’язаних з ядерною загрозою і війною (Ядерна війна – хай буде проклята вона! Щоб люди її не знали і сліз не лили!). Завдяки силі сюрреалістичної уяви, почуттю гумору та певній долі оптимізму в її творах домінує гуманістичне послання та бачення гармонійного співіснування людського та нелюдського світів. Примаченко мріяла, «щоб люди жили, як цвітуть квіти».

Виставка Тигр у саду. Мистецтво Марії Примаченко створена на основі творів із колекції Едуарда Димшиця та є продовженням проекту, представленого у 2022 році у Львівському Національному музеї імені Анджея Шептицького. Експозиція цих робіт у Польщі також можлива завдяки співпраці з Фундом родини Примаченко, який опікується спадщиною мисткині.
 

Tygrys w ogrodzie. Sztuka Marii Prymaczenko
Muzeum Sztuki Nowoczesnej w Warszawie
22 marca–30 czerwca 2024

Kurator
Szymon Maliborski

Współpraca kuratorska
Eduard Dymszyc

Konsultacja merytoryczna
Tetiana Wołoszyna

Produkcja
Anka Kobierska
Aleksandra Nasiorowska

Architektura wystawy
Matosek Niezgoda

Identyfikacja wizualna i opracowanie graficzne wystawy
Kaja Kusztra, Rafał Dominik

Koordynacja komunikacji
Anna Cygankiewicz

Komunikacja
Józefina Bartyzel, Przemysław Rydzewski, Aleksandra Urbańska, Iga Winczakiewicz, Olga Zawada

Redakcja prowadząca
Anna Cygankiewicz, Agnieszka Radtke
współpraca: Aleksandra Urbańska

Tłumaczenia ukraińsko-polskie
Katarzyna Syska

Tłumaczenia polsko-ukraińskie
Svitlana Guselnikova

Tłumaczenia polsko-angielskie
Christopher Smith

Konsultacja tekstów w języku ukraińskim
Taras Gembik

Kuratorzy programu publicznego
Jakub Depczyński, Solidarnościowy Dom Kultury „Słonecznik” (Taras Gembik, Maria Beburia, Yulia Kryvich, Kaja Kusztra)

Produkcja programu publicznego
Matylda Dobrowolska

Koordynacja programu edukacyjnego
Aleksandra Górecka

Edukacja
Jakub Drzewiecki, Anna Łukawska-Adamczyk, Aleksandra Górecka, Maria Nowak, Karolina Iwańczyk, Dominika Jagiełło, Marta Przybył

Dostępność wydarzeń
Anna Zdzieborska

Wolontariat i Alumni
Dominika Jagiełło, Marta Skowrońska-Markiewicz

Obsługa publiczności
Cezary Wierzbicki, Jolanta Woch

Przewodniczki/przewodnicy
Valeriia Mostenets, Olga Mzhelskaya, Lesia Shykiriava, Petra Skarupsky, Bernard Wnuk

Edukatorzy/edukatorki
Jagoda Cerkiewnik, Natalia Dovga, Taras Gembik, Yaroslava Holysh, Svetlana Kohutnytska, Tomasz Krajewski, Paula Kuch-Krawiec, Marcin Matuszewski, Julia Sarzyńska, Natalia Siuchta, Luxuan Wang, Wanda Woźnicka, Gabriela Żylińska

Konserwacja
Anna Pomorska

Inwentaryzacja
Mada Zielińska

Realizacja wystawy
Zespół realizacji wystaw MSN


• • •

Тигр у саду. Мистецтво Марії Примаченко
Музею сучасного мистецтва у Варшаві
22 березня–30 червня 2024

Куратор
Шимон Маліборськи

Кураторська співпраця
Едуард Димшиц

Змістовний консультант
Тетяна Волошина

Продюсери
Анка Кобєрска
Александра Насьоровска

Виставкова архітектура
Матосек Нєзгода

Візуальна та графічна організація виставки
Кая Куштра, Рафал Домінік

Координатор організації виставки
Анна Циганкевич

Комунікація
Юзефіна Бартишель, Пшемислав Ридзевскі, Александра Урбанська, Іга Вінчакєвіч, Ольга Завада

Керівні редактори
Анна Циганкевич, Агнєшка Радтке
у співпраці: Александра Урбанська

Переклад українсько-польський
Катажина Сиска

Переклад польсько-український
Світлана Гусельникова

Переклад польсько-англійський
Крістофер Сміт

Редактор текстів українською
Тарас Гембік

Куратори громадської програми
Якуб Дебчинськи, Будинок культури у співпрраці “Соняшник” (Тарас Гембік, Марія Бебуря, Юлія Кривич, Кая Куштра)

Продюсер громадської програми
Матильда Добровольська

Координатор освітньої програми
Александра Гурецка

Освітній проект
Якуб Джевєцкі, Анна Лукавска-Адамчик, Александра Гурецка, Марія Новак, Кароліна Іваньчик, Домініка Ягелло, Марта Пшибил

Заходи
Анна Здзєбьорска

Волонтери
Домініка Ягелло, Марта Сковроньска-Маркєвіч

Обслуговування аудиторії
Цезар Вєжбіцкі, Йоланта Вох

Екскурсоводи
Валерія Мостенець, Ольга Мжельская, Леся Шикірява, Петра Скарупскі, Бернард Внук

Консультанти
Ягода Церкєвнік, Наталія Довга, Тарас Гембік, Ярослава Голиш, Світлана Когутницька, Томаш Краєвські, Паула Кух-Кравєц, Марчін Матушевскі, Юлія Сажинська, Наталія Сюхта, Люксуан Ванг, Ванда Вожніцка, Габрієла Жилінска

Консервація
Анна Поморска

Інвентаризація
Мада Жилінска

Реалізація виставки
Спілка презентації виставок МСМ