Agnieszka Polska

"Plan Tysiącletni" to najnowsza praca Agnieszki Polskiej, która wypełni wysoką na 11 metrów salę wystawienniczą Muzeum nad Wisłą. Wyświetlany na dwóch ekranach film opowiada o procesie elektryfikacji polskiej wsi tuż po II wojnie światowej. To z jednej strony historia modernizacji i emancypacji, a z drugiej poetycki wyraz niepokojów wynikających z uwikłania bohaterów w moment przełomu technologicznego, w którym „prąd odmierza nowy czas”.

W tej imponującej rozmachem instalacji wideo publiczność rozpozna cenionych aktorów teatralnych i filmowych: Jaśminę Polak, Bartosza Gelnera, Piotra Polaka i Juliana Świeżewskiego oraz usłyszy głos Antoniny Nowackiej, wokalistki i artystki dźwiękowej.

Wystawa składa się z wideoinstalacji prezentowanej w Muzeum nad Wisłą i szeregu wydarzeń towarzyszących odbywających się w Muzeum oraz online. Publiczność będzie mogła uczestniczyć w Sympozjum Electric Summer School z udziałem filozofek McKenzie Wark, Bogny Konior i Katarzyny Czeczot, socjologa Benjamina Brattona i historyka Sandy’ego Isenstadta czy obejrzeć Iskra TV – serię krótkich filmów przygotowanych przez ekspertów wprowadzających w historię elektryfikacji i jej kontekst społeczno-polityczny, m.in. powojennego energetyka Jacka Szyke i ekonomistę i badacza Rafała Zasunia.

W "Planie Tysiącletnim" Agnieszka Polska zestawia na dwóch przeciwległych ekranach czworo bohaterów wywodzących się z klasy ludowej: parę inżynierów, podłączających we wczesnych latach 50. obszary wiejskie do sieci elektrycznej i dwóch partyzantów, ukrywających się w okolicznych lasach. W ich rozmowach przewija się kalejdoskop emocji: nadzieja na lepsze jutro, wiara w postęp, ale też lęk i poczucie osamotnienia. Mimo że każde z nich inaczej wyobraża sobie nowy świat, łączy ich świadomość, że znaleźli się w przełomowym momencie historii. Równie istotnymi bohaterami filmu są natura, czas i technologia – w symbolicznej warstwie pracy podkreślona animacjami cyfrowymi.

Film Agnieszki Polskiej to nowatorskie spojrzenie na pierwsze lata powojenne. Elektryczność od samego początku budziła zarówno zachwyt, jak i lęk. „Rozświetlanie mroku” było przecież nadludzką siłą sprawczą; jak nazywali ją w Polsce Ludowej elektrycy: „sekretem skradzionym błyskawicom”. W dwudziestoleciu międzywojennym prąd docierał do jednej wsi na sto. Powszechna elektryfikacja stała się oficjalnym celem władz centralnych dopiero w 1950 roku. Osadzając swoich bohaterów w historii powojennej, Agnieszka Polska stawia jak najbardziej aktualne pytania: w jaki sposób dostęp do infrastruktury daje władzę a jego brak wyklucza i odcina od modernizacji? Które grupy społeczne i instytucje kontrolują technologie i narzucają ramy życia zbiorowego?

Kuratorka Natalia Sielewicz w odniesieniu do poetyki wystawy proponuje termin „socrealizm magiczny” – Polska traktuje bowiem technologię i modernizację jako pełnoprawne bohaterki swoich opowieści, nie oddzielając ich od natury, a wręcz wzmacniając ten nieoczywisty splot. Artystka posługuje się sugestywnym obrazem, intensywną ścieżką dźwiękową i poetycką narracją, by oddać najbardziej uniwersalne emocje: tęsknotę, lęk, poczucie utraty i nadzieję. Ukazuje w ten sposób technologię jako doświadczenie zmysłowe i duchowe: bliskie światom snu, wyobraźni, zjawisk nadprzyrodzonych i rytuałów mistycznych, dzięki którym „noc staje się dniem”. Za filozofem Yukiem Hui artystka proponuje, by spojrzeć na technologię, środowisko naturalne i ludzką myśl jako globalny, zapętlony system powiązanych ze sobą elementów, i odejść od linearnego rozumienia postępu, podziałów na nowoczesne i tradycyjne, naturalne i sztuczne.

BILETY NA WYSTAWĘ DOSTĘPNE SĄ TUTAJ

* * *

"Тисячолітній план" – це остання робота Аґнєшки Польської, яка буде представлена у високому 11-метровому виставковому залі Музею над Віслою. Фільм, який демонструється на двох екранах, розповідає про процес електрифікації польського села одразу після завершення Другої світової війни. З одного боку, це історія модернізації та емансипації, а з іншого – поетичне вираження тривог головних героїв, які вплутані у момент технологічного прориву, в якому «струм відмірює новий час».

У цій вражаючій за своїм масштабом відеоінсталяції глядачі упізнають відомих акторів театру та кіно: Ясьміну Поляк, Бартоша Ґельнера, Пьотра Поляка та Юліана Свєжевського, а також почують голос Антоніни Новацької, співачки та художниці звуку.

Виставка складається з відеоінсталяції, яка буде представлена в Музеї над Віслою, а також подій, які її супроводжують, котрі будуть відбуватися в Музеї та онлайн. Глядачі зможуть взяти участь у симпозіумі «Electric Summer School» за участю філософок Маккензі Уарк, Боґни Коньор та Катажини Чечот, соціолога Бенджаміна Браттона та історика Сенді Ізенштадта, або переглянути «Іскра ТБ» - серію короткометражних фільмів, підготованих експертами, зокрема повоєнним енергетиком Яцеком Шике та істориком електрифікації Рафалом Засунем, які представляють історію електрифікації та її соціально-політичний контекст.

У "Тисячолітньому плані" Аґнєшка Польська на двох протилежних екранах зіставляє чотирьох героїв, що походять з народних мас: пару інженерів, які на початку 1950-х підключають сільські райони до електромагнітної мережі, і двох антикомуністичних партизанів, які переховуються в навколишніх лісах. У їхніх розмовах прокручується калейдоскоп емоцій: надія на краще завтра, віра в прогрес, але також страх і почуття самотності. Хоча кожен з них уявляє новий світ по-різному, їх об’єднує усвідомлення того, що вони опинились на переломному етапі історії. Не менш важливими героями фільму є природа, час і технологія – в символічній площині роботи підкреслена цифровою анімацією.

Фільм Аґнєшки Польської – це новаторський погляд на перші повоєнні роки. Електрика із самого початку викликала як захоплення, так і страх. Зрештою, «освітлення темряви» було надлюдською рушійною силою; як називали її в Народній Польщі електрики, «таємницею, викраденою у блискавок». У міжвоєнний період електрика була в одному зі ста сіл. Загальна електрифікація стала офіційною метою центральної влади лише в 1950 році. Вплітаючи своїх героїв у повоєнну історію, Аґнєшка Польська ставить найбільш актуальні запитання: яким чином доступ до інфраструктури надає владу чи, навпаки, виключає та відрізає від модернізації? Які соціальні групи та інституції контролюють технології та нав’язують рамки колективного життя?

Кураторка Наталія Сєлєвич стосовно поетики виставки пропонує термін «магічний соцреалізм», бо Аґнєшка Польська трактує технологію і модернізацію як повноправні героїні своїх історій, не відокремлює їх від природи, а навпаки зміцнює це неочевидне переплетення. Художниця використовує експресивний образ, напружений саундтрек та поетичну наррацію, щоб передати найбільш універсальні емоції: тугу, страх, почуття втрати та надію. Таким чином, вона показує технологію як чуттєвий і духовний досвід: близький до світу сну, уяви, надприродних явищ та містичних ритуалів, завдяки яким ніч стає днем. Слідом за філософом Юком Хуеєм художниця пропонує поглянути на технологію, природне середовище та людську думку як на глобальну, циклічну систему взаємопов’язаних елементів, і відійти від лінійного розуміння прогресу, поділу на сучасне та традиційне, природне та штучне.

квитки доступні тут