Henryk Streng/Marek Włodarski i modernizm żydowsko-polski

Wystawa skupia się na twórczości polsko-żydowskiego modernisty Henryka Strenga/Marka Włodarskiego (1898–1960), malarza aktywnego w międzywojennym Lwowie i powojennej Warszawie.

Wystawa nie jest jednak pokazem monograficznym, gdyż Streng/Włodarski to przede wszystkim postać, która rozbija stare sposoby myślenia o sztuce polskiej w XX stuleciu i wspiera dekolonizowanie wiedzy o kulturze w tej części Europy. Twórca oryginalnego modernizmu i zarazem nieortodoksyjny socrealista. Artysta czerpiący z kultury polsko-żydowskiej i ocalały z Holokaustu, który pozostał przy tożsamości zagładowej. Świadek historii obarczony dehumanizującym doświadczeniem dwóch totalitaryzmów, nazizmu i stalinizmu. Śledząc jego losy i twórczość, wystawa daje wgląd w zjawiska artystyczne o fundamentalnym znaczeniu dla Europy Środkowo-Wschodniej przed, w trakcie i po II wojnie światowej. Zamiast odniesień do awangardy francuskiej, uwidacznia lokalne adaptacje modernizmu. Zza fasadowego socrealizmu wydobywa szerokie spektrum sztuki zaangażowanej społecznie w postaci faktorealizmu lat 30. i nowoczesnej sztuki socjalistycznej z przełomu lat 40. i 50. W miejsce wykluczającej, bo zbyt jednorodnej wizji kultury polskiej podkreśla złożoną tożsamość, w której mieści się polsko-żydowsko-ukraiński tygiel kulturowy wieloetnicznego Lwowa. Stawia wreszcie w centrum uwagi graniczne doświadczenia wojenne, które odcisnęły się w artefaktach obozowych, obiektach artystycznych i ingerencjach w dzieła sztuki.
 

***

Генрик Штренґ/Марек Влодарський і єврейсько-польський модернізм

Виставка зосереджується на творчості польсько-єврейського модерніста Генрика Штренґа / Марека Влодарського (1898–1960), художника, що активно діяв у міжвоєнному Львові і повоєнній Варшаві. Утім це не монографічне представлення, позаяк Штренґ / Влодарський – це передовсім постать, яка руйнує старі способи мислення про польське мистецтво в ХХ ст. і підтримує деколонізацію уявлень про культуру цієї частини Європи. Творець оригінального модернізму, а рівночасно неортодоксійний соцреаліст. Митець, що черпав з польсько-єврейської культури і вцілів під час Голокосту, та залишився з геноцидною ідентичністю. Свідок історії, обтяжений дегуманізуючим досвідом двох тоталітаризмів: нацизму і сталінізму. Показуючи його долю і творчість, виставка знайомить з мистецькими явищами, що мають фундаментальне значення для Центрально-Східної Європи до, під час і після Другої світової війни. Замість алюзій до французького авангарду, вона увиразнює локальні адаптації модернізму. З-за фасадного соцреалізму виймає широкий спектр соціально ангажованого мистецтва у вигляді фактореалізму 1930-х рр. і сучасного соціалістичного мистецтва зі зламу 40-50-х рр. ХХ ст. Замість виключної, бо надто однорідної, візії польської культури, вона підкреслює складну ідентичність, у якій міститься польсько-єврейсько-український культурний тигель багатонаціонального Львова. Врешті ставить у центр уваги граничний воєнний досвід, який залишив відбиток у концтабірних артефактах, мистецьких об’єктах і втручанні у твори мистецтва.