Kijowskie Biennale 2023
Forum Muzeów. Ukraińskie i polskie muzea w czasie rosyjskiej inwazji: doświadczenie, współpraca, solidarność

10:00–10:15
Powitanie
Joanna Mytkowska, dyrektorka Muzeum Sztuki Nowoczesnej w Warszawie
Olha Honczar, dyrektorka Muzeum Terytorium Terroru we Lwowie
dr Piotr Rypson, przewodniczący ICOM Polska

10:15–10:45
Olha Honczar, Wprowadzenie i przedstawienie prelegentek

10:45–11:15
Milena Chorna, Muzeum Wojny podczas trwającej wojny: zarządzanie tym, czym nie da się zarządzać

Muzeum Wojny gromadzi artefakty obecnej wojny rosyjsko-ukraińskiej od początku inwazji w 2014 roku. Obecnie zespół dąży do modyfikacji głównej koncepcji instytucjonalnej – poszerzenia zakresu chronologicznego i skupienia się na walce zbrojnej o niepodległość Ukrainy, która rozpoczęła się w 1914 roku i osiągnęła punkt kulminacyjny podczas obecnej wojny. W chwili inwazji na pełną skalę naszym priorytetem i misją zawodową stało się zbieranie i badanie dowodów egzystencjalnej bitwy toczącej się obecnie w naszym kraju i dzielenie się nimi ze światem. Naszym głównym celem jest zapewnianie, by tocząca się wojna była widoczna nie tylko jako wydarzenie polityczne czy dyplomatyczne, lecz także kulturowe. Przeprowadziliśmy 36 wypraw terenowych, zebraliśmy ponad 7000 artefaktów i zrealizowaliśmy ponad 30 projektów wystawienniczych, z których projekt Ukraina–Ukrzyżowanie otrzymał Nagrodę Specjalną Sędziów Museum and Heritage Awards 2023.
 

11:15–11:45
Olesia Milovanova, Doświadczenie podwójnej ewakuacji i ponownego otwarcia muzeum podczas wojny. Co dzieje się z muzeami pod okupacją?

Ługańskie Regionalne Muzeum Historii Lokalnej przetrwało atak i okupację w 2014 roku. Ponownie odrodziło się w Starobielsku, gdzie z powodzeniem działało w pobliżu linii frontu, mimo ostrzału wciąż realizując wystawy. Po inwazji na pełną skalę 24 lutego 2022 roku muzeum zostało jednak zmuszone do kolejnej ewakuacji i wznowienia pracy we Lwowie. Celem jego działalności jest łączenie społeczności na gruncie wspólnej historii i łagodzenie sztucznych konfliktów oraz tworzenie otwartej platformy do dyskusji i niesienia pomocy. Muzeum jednoczy 17 innych instytucji regionalnych, tworząc w obwodzie ługańskim stowarzyszenie muzealników, którzy wspólnie pracują nad przeniesieniem europejskich praktyk na ukraiński grunt. Prezentacja pokaże muzeum oczami ludzi, którzy ukształtowali je przed wojną i kontynuują jego działanie w jej trakcie: pracę muzealników pod okupacją i stojące przed nimi wyzwania, a także nową kolekcję Zwycięstwa.

Przerwa 15 min.

12:00–12:30
Olena Mykhaylovska, Społeczno-kulturalne przestrzenie jako odpowiedź na wojnę. Przykład Chmielnickiego Regionalnego Muzeum Sztuki i XOXM_ART_HUB

Rosyjska agresja na Ukrainę była punktem zwrotnym dla wielu instytucji kultury w kraju. W Chmielnickim Regionalnym Muzeum Sztuki byliśmy zmuszeni wprowadzić nowe protokoły bezpieczeństwa, obejmujące zarówno pracowników, jak i kolekcje znajdujące się pod naszą opieką. Naszą odpowiedzialnością było zabezpieczenie zbiorów oraz podtrzymanie funkcjonowania instytucji. W marcu 2022 roku uruchomiliśmy artystyczną platformę XOXM_ART_HUB, której celem jest wsparcie osób przesiedlonych, zbieranie funduszy pomocowych oraz prowadzenie charytatywnego programu kulturalnego. Wystąpienie jest raportem z działalności muzeum w warunkach wojennych.

12:30–13:00
Evgenia Kalugina, Wojskowa ewakuacja muzeów: osobista historia i doświadczenie

Wystąpienie jest opartą na osobistej historii i doświadczeniu analizą procesu ewakuacji muzealiów z miasta okupowanego w przeszłości oraz realnie zagrożonego ponowną okupacją. Słowiańsk dwukrotnie doświadczył rosyjskiej agresji. I choć Słowiańskie Muzeum Historii Lokalnej miało już doświadczenie w pracy podczas okupacji, inwazja na pełną skalę postawiła przed nami zupełnie nowe wyzwania – kwestię ewakuacji wojskowej oraz odpowiedzialności publicznej i osobistej dyrekcji muzeum – stawiając nas niejednokrotnie przed wyborem: zdecydować się na wyjazd czy pozostać z rodziną, ryzykując pobudkę w okupowanym mieście?

13.00–13.30
Ivanna Kyliushyk, Kultura w działaniu. Odpowiedź polskich instytucji kultury na kryzys humanitarny w Ukrainie

W wyniku brutalnej pełnoskalowej agresji Rosji na Ukrainę w Polsce wybuchła fala solidarności społecznej. W reakcji na kryzys humanitarny i napływ uchodźców polskie instytucje kultury również zaangażowały się w akcje pomocowe. Pomimo braku doświadczenia w działaniach związanych z sytuacjami kryzysowymi te instytucje podjęły i zrealizowały różnorodne inicjatywy, mające na celu wsparcie Ukrainy oraz osób uciekających przed wojną. Działania te obejmowały symboliczne gesty publicznego wyrazu solidarności z Ukrainą, wsparcie dla ukraińskich działaczy kultury, organizację zbiórek pieniężnych, aukcji charytatywnych, wystaw artystycznych, koncertów i innych wydarzeń kulturalnych. Ponadto przeprowadzono projekty edukacyjne, które były adresowane do różnych grup wiekowych i miały być wyrazem wsparcia psychologicznego oraz integracyjnego, włącznie z nauką języka polskiego. Te inicjatywy miały na celu budowanie mostów między polską a ukraińską społecznością poprzez tworzenie ofert kulturalnych w języku ukraińskim oraz stworzenie przestrzeni do opowiadania o wojnie za pomocą środków kultury, wyrażania doświadczeń osób uciekających przed wojną i dzielenia się nimi. W ten sposób instytucje kulturalne w Polsce odegrały ważną rolę w promowaniu dialogu międzykulturowego oraz aktywnym wsparciu dla Ukrainy i tych, którzy doświadczają skutków wojny.

13:30–14:00
Dyskusja

Lunch: 14:00–15:30

15:30–15:45
Olha Honczar, Wprowadzenie i przedstawienie prelegentek

15:45–16:15
Olha Soshnikova, Raport z działań Muzeum Historycznego im. M.F. Sumstova w Charkowie w czasie wojny

Raport jest poświęcony pracy Muzeum Historycznego im. M.F. Sumstova w Charkowie w warunkach inwazji rosyjskiej i podjętych działań na rzecz ratowania muzealiów związanych z kulturowym i historycznym dziedzictwem ukraińskim. W ramach wystąpienia prezentuję współpracę z 32 muzeami obwodu charkowskiego, która ma na celu zapewnienie im naukowej, metodycznej i praktycznej pomocy, w szczególności w zakresie organizacji dostaw pomocy humanitarnej od krajowych i zagranicznych darczyńców. Nasze działania skupiają się nie tylko na ratowaniu zbiorów muzeów obwodu charkowskiego, lecz także na wsparciu całej sieci muzealnej regionu, zachowaniu potencjału kadrowego, naukowego i zasobowego instytucji muzealnych obwodu charkowskiego.
 

16:15–16:45
Yulia Pischanska, Doświadczenie organizacji pracy muzeum w warunkach wojny w Dnieprze

Data 24 lutego 2022 roku (początek rosyjskiej inwazji na Ukrainę na pełną skalę) stała się punktem zwrotnym w funkcjonowaniu Muzeum Historycznego w Dnieprze. W pierwszych dniach wojny większość mieszkańców Dniepru nie rozumiała charakteru działań wojennych. Co więcej, w Muzeum opieraliśmy się na modelach ochrony dziedzictwa kulturowego niezmienionych od czasów II wojny światowej. W ciągu dwóch dni zdemontowaliśmy ekspozycję liczącą ponad 30 tysięcy obiektów. Od pierwszych dni wojny muzeum stało się centrum pomocy humanitarnej dla osób wewnętrznie przesiedlonych, nie porzuciliśmy jednak standardowej działalności muzealnej. W mojej prezentacji przedstawiam działania pomocowe, edukacyjne i naukowe, które podejmujemy od początku inwazji.
 

Przerwa 15 min

17:00–17:30
Olha Salo, Kultura i wojna: budowanie wytrzymałości

W ciągu półtora roku rosyjskiej inwazji na pełną skalę Ukraina zdobyła nowe doświadczenie w reagowaniu na zagrożenie dziedzictwa kulturowego. Wojna postawiła muzea przed trudnym wyborem: przekształcić się lub zniknąć. Pomimo wszystkich swoich okropności, wojna wzmocniła odporność wielu instytucji, a także pokazała wartość kultury dla ukraińskiego społeczeństwa. Muzea musiały przekształcić się w wielofunkcyjne jednostki, zachowując jednocześnie swoją pierwotną rolę wystawienniczą. Zbadanie i przeanalizowanie tych doświadczeń może być pomocne w opracowaniu krajowej strategii, stworzeniu planu reagowania na przyszłość, ulepszeniu międzynarodowych protokołów bezpieczeństwa dla pracowników kultury oraz opracowaniu uniwersalnych praktyk i narzędzi mających zastosowanie w różnych krajach i sytuacjach. W swoim raporcie analizuję doświadczenia Centrali Ratowania Dziedzictwa Kulturowego oraz Narodowego Muzeum Rewolucji Godności i poszukuję odpowiedzi na pytania: Co się działo w dniach poprzedzających inwazję na pełną skalę i w pierwszych dniach po niej? Czy muzea, archiwa i biblioteki były przygotowane na działania wojenne? Jakie jest znaczenie wzajemnej pomocy i jasnej komunikacji między ukraińskimi instytucjami i inicjatywami

17:30–18:00
Ludmyla Miszczenko, Doświadczenie ratowania kolekcji Ochtyrki i międzynarodowa działalność grantowa

Dziedzictwo historyczne, kulturowe, duchowe i artystyczne jest zasobem niezwykle istotnym dla strategicznego rozwoju państwa. Ratowanie kultury w czasie wojny to obrona tożsamości narodowej. W tym kontekście doświadczenie zespołu instytucji w ratowaniu kolekcji muzealnej, budynku muzeum – XIX-wiecznego zabytku architektury – może być wykorzystane przez inne instytucje kultury do opracowania praktycznych i strategicznych planów ratunkowych na czas wojny. W swojej prezentacji przeanalizuję reakcję zespołu muzealnego na inwazję na pełną skalę: protokół ewakuacji ludzi, kolekcji i zasobów materialnych. Podzielę się również doświadczeniem w konserwacji budynku muzeum podczas trwania wojny, praktyką tworzenia zasobów i środków ochrony dziedzictwa kulturowego, pracy z międzynarodowymi grantodawcami oraz działaniami stabilizującymi pracę muzeum podczas wojny.

Przerwa: 30 min

18:30–20:00
Lekcje muzealne z wojny w Ukrainie. Debata na temat wniosków wyciągniętych z wojny w Ukrainie dotyczących bezpieczeństwa dziedzictwa kulturowego i zbiorów w Polsce

Uczestnicy: dr Paulina Florjanowicz, dr Katarzyna Góralczyk, dr hab. Marta Szuniewicz-Stępień, dr Piotr Rypson (moderacja)

Podczas debaty zostaną poruszone kwestie bezpieczeństwa zbiorów i ogólnie zabytków ruchomych i nieruchomych w Polsce. Będą dyskutowane w świetle trwającej napaści Rosji na Ukrainę. Na celowniku zbrojnej agresji rosyjskiej znalazły się zabytki i symbole kulturowe Ukrainy. To dobrze znana, także z polskiej historii, metoda osłabiania tożsamości narodowej i tkanki społecznej, stosowana przez najeźdźców, kolonizatorów, imperia. Systemowe rozwiązania dotyczące zabezpieczeń dziedzictwa kulturowego od dekad pozostawały w Europie w lamusie biurokratycznych procedur i rozporządzeń, w dużym stopniu fikcyjnych. Wojna w Ukrainie obudziła nas z letargu. W dyskusji nad możliwymi rozwiązaniami w tym zakresie, rozmowie o tym, co jest możliwe, a co wydaje się niezwykle trudne, wezmą udział profesjonaliści na co dzień zajmujący się tą tematyką: dr Paulina Florjanowicz, dyrektorka Narodowego Instytutu Muzealnictwa i Ochrony Zbiorów, dr Katarzyna Góralczyk, dyrektorka Instytutu Bezpieczeństwa Dziedzictwa, dr hab. Marta Szuniewicz-Stępień, profesorka w Akademii Marynarki Wojennej im. Bohaterów Westerplatte na Wydziale Dowodzenia i Operacji Morskich. Rozmowę poprowadzi dr Piotr Rypson, przewodniczący ICOM Polska.

• • • • • • • • • • • • • • • • • • • • • • 

Програма
10.00-10.15
Привітання
Йоанна Митковська, директорка Музею сучасного мистецтва у Варшаві
Ольга Гончар, директорка Музею «Територія терору» у Львові
Доктор Пьотр Рипсон, голова ICOM Polska

10.15-10.45
Ольга Гончар, вступне слово і презентація доповідачок

10.45–11.15
Мілена Чорна, «Музей війни під час війни: керувати некерованим»
Музей війни збирає артефакти нинішньої російсько-української війни від початку вторгнення у 2014 році. Наразі команда прагне модифікувати основну інституційну концепцію – розширити хронологічні рамки та зосередитися на збройній боротьбі за незалежність України, яка почалася у 1914 році та досягла апогею під час нинішньої війни. У розпал повномасштабного вторгнення нашим пріоритетом і професійною місією стало збирати та вивчати докази екзистенційної битви, що зараз триває в нашій країні, і ділитися ними зі світом. Наша головна мета – зробити так, щоб війна, яка триває, була видимою не лише як політична чи дипломатична подія, а й як культурна. Ми провели 36 екскурсій, зібрали понад 7000 артефактів і завершили понад 30 виставкових проектів, з яких проект «Україна-Розп’яття» отримав Спеціальну нагороду журі Museum and Heritage Awards 2023.

11.15-11.45
Олеся Мілованова, «Досвід подвійної евакуації та відновлення музею під час війни. Що відбувається з музеями під окупацією?»
Луганський обласний краєзнавчий музей пережив атаку та окупацію у 2014 році. Відродився вдруге у Старобільську, де успішно діяв поряд з лінією розмежування, організовуючи виставки, незважаючи на обстріли. Однак після повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року музей був змушений знову евакуюватися та відновити роботу у Львові. Метою його діяльності є об’єднання суспільства на основі спільної історії та пом’якшення штучних конфліктів, а також створення відкритої платформи для дискусій та допомоги. Музей об’єднує ще 17 обласних установ, створюючи асоціацію музейників Луганщини, які спільно працюють над перенесенням європейських практик на Українське підґрунтя.
Презентація покаже музей очима людей, які сформували його до війни та продовжують його діяльність під час неї: роботу музейників в окупації та виклики, з якими вони стикалися, а також нову колекцію Перемоги.

Перерва (15 хв.)

12.00-12.30
Олена Михайловська, «Соціально-культурні простори як відповідь на війну. Приклад Хмельницького обласного художнього музею та XOXM Арт_хаб»
Російська агресія проти України стала поворотним моментом для багатьох культурних закладів країни. У Хмельницькому обласному художньому музеї ми були змушені запровадити нові протоколи безпеки, які охоплюють як працівників, так і колекції, якими ми опікуємося. Наш обов’язок полягав у забезпеченні колекцій і забезпеченні функціонування закладу. У березні 2022 року ми запустили мистецьку платформу XOXM Арт_хаб, метою якої є підтримка переселенців, збір коштів на допомогу та проведення благодійної культурної програми. Виступ – звіт про діяльність музею в умовах воєнного часу.

12.30-13.00
Євгенія Калугіна, «Військова евакуація музеїв: особиста історія та досвід»
Промова базується на особистій історії та досвіді, аналізі процесу евакуації музейних предметів з міста, яке було окуповано в минулому та перебуває під реальною загрозою повторної окупації. Слов'янськ двічі зазнав російської агресії. І хоча Слов’янський краєзнавчий музей уже мав досвід роботи під час окупації, повномасштабне вторгнення поставило перед нами абсолютно нові виклики – питання військової евакуації та громадської та особистої відповідальності керівництва музею – часто змушуючи обирати: наважитися виїхати чи залишитися з родиною, ризикуючи прокинутися в окупованому місті?

13.00-13.30
Іванна Килюшик, «Реакція польських інституцій на війну в Україні»
Внаслідок брутальної повномасштабної агресії Росії проти України в Польщі прокотилася хвиля суспільної солідарності. У відповідь на гуманітарну кризу та наплив біженців польські культурні установи також долучилися до допомоги.
Незважаючи на брак досвіду роботи з кризовими ситуаціями, ці інституції започаткували та реалізували різноманітні ініціативи, спрямовані на підтримку України та людей, що тікають від війни. Ці заходи включали символічні жести публічного вираження солідарності з Україною, підтримку українських культурних активістів, організацію зборів коштів, благодійних аукціонів, художніх виставок, концертів та інших культурних заходів. Крім того, реалізовувалися освітні проекти, спрямовані на різні вікові групи, які мали на меті надання психологічної та інтеграційної підтримки, зокрема вивчення польської мови. Метою цих ініціатив також було побудувати мости між польською та українською спільнотами шляхом створення культурних пропозицій українською мовою та створення простору для розмови про війну засобами культури, переказу досвіду людей, що тікали від війни та обміну ним між собою. Таким чином культурні заклади Польщі відіграли важливу роль у сприянні міжкультурному діалогу та активній підтримці України та тих, хто постраждав від наслідків війни.

13.30–14.00
Обговорення

14.00-15.30
Перерва

15.30–15.45
Ольга Гончар, вступне слово і презентація доповідачок

15.45–16.15
Ольга Сошнікова, «Звіт про діяльність Харківського історичного музею імені М.Ф. Сумцова під час війни»
Доповідь присвячена роботі Харківського Історичного музею с М.Ф. Сумцова в умовах російського вторгнення та діям спрямованих на порятунок музейних експонатів, пов’язаних із культурно-історичною спадщиною України. У рамках свого виступу я презентую співпрацю з 32 музеями Харківської області, яка спрямована на надання їм наукової, методичної та практичної допомоги, зокрема в організації доставки гуманітарної допомоги від вітчизняних та іноземних пожертвувачів. Наша діяльність спрямована не лише на збереження колекцій музеїв Харківської області, а й на підтримку всієї музейної мережі області, збереження кадрового, наукового та ресурсного потенціалу музейних закладів Харківської області.
16.15–16.45
Юлія Пісчанська, «Досвід організації роботи музею в умовах війни у Дніпрі»
Дата 24 лютого 2022 року (початок повномасштабного російського вторгнення в Україну) стала переломною у функціонуванні Дніпропетровського національного історичного музею. У перші дні війни більшість мешканців Дніпра не розуміли характеру бойових дій. Більше того, в музеї ми спиралися на моделі охорони культурної спадщини, які не змінювалися з часів Другої світової війни. За два дні ми розібрали експозицію, що налічувала понад 30 тисяч експонатів. З перших днів війни музей став центром гуманітарної допомоги внутрішньо переміщеним особам, але ми не полишали стандартної музейної діяльності. У своїй презентації я розповідаю про надання допомоги, просвітницьку та наукову діяльність, яку ми проводили з початку вторгнення.

Перерва (15 хв.)

17.00-17.30
Ольга Сало, «Культура і війна: будування витривалості»
За півтора року повномасштабного вторгнення Росії Україна отримала новий досвід реагування на загрозу культурній спадщині. Війна поставила музеї перед важким вибором: трансформуватися чи зникнути. Незважаючи на всі свої жахи, війна зміцнила стійкість багатьох інституцій, а також продемонструвала цінність культури для українського суспільства. Музеї мали перетворитися на багатофункціональні одиниці, зберігаючи при цьому свою початкову експозиційну роль. Вивчення та аналіз цього досвіду може бути корисним у створенні національної стратегії, в опрацюванні майбутнього плану реагування, удосконаленні міжнародних протоколів безпеки для працівників культури та розробці універсальних практик та інструментів, що застосовуються у різних країнах і ситуаціях. У своїй доповіді я аналізую досвід Центру порятунку культурної спадщини та Національного музею Революції Гідності та шукаю відповіді на такі запитання: Що відбувалося напередодні та в перші дні після початку повномасштабного вторгнення? Чи були музеї, архіви та бібліотеки готові до військових дій? У чому важливість взаємодопомоги та чіткої комунікації між українськими інституціями та ініціативами?

17.30-18.00
Людмила Міщенко, «Досвід порятунку Охтирської колекції та міжнародна грантова діяльність»
Історико-культурна, духовна та мистецька спадщина є надзвичайно важливим ресурсом стратегічного розвитку держави. Збереження культури під час війни означає захист національної ідентичності. У цьому контексті досвід колективу закладу з порятунку музейної колекції, будівлі музею – пам’ятки архітектури ХІХ століття – може бути використаний іншими закладами культури для розробки практичних і стратегічних планів порятунку на час війни. У своїй презентації я проаналізую реакцію музейної команди на повномасштабне вторгнення: протокол евакуації людей, колекцій, матеріальних цінностей. Також поділюся своїм досвідом консервації будівлі музею під час війни, практикою створення ресурсів і засобів охорони культурної спадщини, роботи з міжнародними грантодавцями та діяльністю зі стабілізації роботи музею під час війни.

Перерва (30 хв.)

18.30-20.00
«Музейні висновки про війну в Україні. Дискусія про уроки війни в Україні щодо безпеки польської культурної спадщини та музейних колекцій»
Учасники: Докторка Пауліна Флор’янович, докторка Катажина Ґуральчик, докторка Марта Шунєвич-Стемпень
Модератор: доктор Пьотр Рипсон
Під час дебатів будуть порушені питання безпеки колекцій та загалом рухомих і нерухомих пам’яток у Польщі. Вони обговорюватимуться у світлі триваючого наступу Росії на Україну.
Пам’ятки та культурні символи України опинилися під прицілом російської збройної агресії. Це добре відомий, також з історії Польщі, метод послаблення національної ідентичності та соціальної тканини, який використовують загарбники, колонізатори та імперії. Системні рішення щодо охорони культурної спадщини десятиліттями залишалися в Європі у смітті бюрократичних процедур і правил, здебільшого фіктивних.
З летаргії нас прокинула війна в Україні. В дискусії щодо можливих рішень у цій сфері, розмові про те, що можливо, а що здається надзвичайно складним, візьмуть участь професіонали, які щоденно займаються цією темою: докторка Пауліна Флор’янович, директорка Національного інституту музеїв, докторка Катажина Гуральчик, директорка Інституту охорони спадщини, докторка хабілітована Марта Шунєвич-Стемпень, професорка Військово-морської академії ім. героїв Вестерплатте на факультеті командування та військово-морських операцій.
Розмову вестиме доктор Пьотр Рипсон, голова ICOM Польща.

Milena Chorna
Historyczka i krytyczka sztuki, ekspertka ds. dziedzictwa kulturowego. Pracuje w Narodowym Muzeum Historii Ukrainy w II Wojnie Światowej. Wolontariuszka Muzealnego Centrum Kryzysowego (marzec 2022–styczeń 2023). Od 2020 roku ekspertka ds. dziedzictwa kulturowego Ukraińskiej Fundacji Kultury. Gościnna wykładowczyni Uniwersytetu Narodowego „Akademia Kijowsko-Mohylańska” im. Andrija Meleshevycha w zakresie turystyki i ochrony dziedzictwa kulturowego. Magistra dziennikarstwa i historii sztuki. Autorka ponad 40 artykułów naukowych i trzech Białych Ksiąg. Członkini Narodowego Związku Artystów Ukrainy. W 2004 roku została laureatką I Nagrody Narodowej Akademii Nauk Ukrainy za serię badań z dziedziny krytyki literackiej, historii sztuki i folkloru.

dr Paulina Florjanowicz
Archeolożka, ekspertka w zakresie zarządzania dziedzictwem kulturowym. Od 2023 roku dyrektorka Narodowego Instytutu Muzealnictwa i Ochrony Zbiorów, w latach 2016–2022 dyrektorka Departamentu Dziedzictwa Kulturowego MKiDN odpowiedzialna za nadzór nad muzeami i politykę pamięci. Współautorka i główna koordynatorka PW „Niepodległa” (2017–2022). Od dwudziestu lat związana zarówno z organizacjami pozarządowymi (m.in. Fundacja im. Stefana Batorego), jak i instytucjami publicznymi sektora kultury (m.in. Narodowe Centrum Kultury, Narodowy Instytut Muzealnictwa i Ochrony Zbiorów, Narodowy Instytut Dziedzictwa, którego była dyrektorką w latach 2011–2013). Członkini licznych krajowych i europejskich paneli eksperckich m.in.: w 2012 roku przewodnicząca Grupy Refleksyjnej „UE i dziedzictwo kulturowe”, w latach 2007–2010 koordynatorka Europejskich Dni Dziedzictwa w Polsce, ekspertka Europejskiej Rady Archeologicznej EAC, w latach 2019–2021 członkini jury Europejskiej Stolicy Kultury, od 2022 roku członkini panelu ekspertów Europejskiego Znaku Dziedzictwa, członkini Międzynarodowego Komitetu ICOM ds. Bezpieczeństwa Muzeów (ICMS). Ewaluatorka w programach UE z zakresu edukacji i kultury, wykładowczyni akademicka w obszarze zarządzania dziedzictwem i muzeologii, ekspertka w zakresie polityki kulturalnej, muzealnictwa, polityki pamięci, zwalczania przestępczości przeciw zabytkom oraz społeczno-ekonomicznego oddziaływania dziedzictwa kulturowego.

dr Katarzyna Góralczyk
Ekspertka ds. bezpieczeństwa kultury, wykładowczyni w Katedrze Krajobrazu i Dziedzictwa Kulturowego na Uniwersytecie Papieskim Jana Pawła II w Krakowie, studiów podyplomowych Akademia Dziedzictwa w Krakowie oraz studiów podyplomowych na kierunku konserwacja zabytków architektury i urbanistyki na Politechnice Krakowskiej. Dyrektorka Instytutu Bezpieczeństwa Dziedzictwa, członkini: Obywatelskiego Komitetu Ratowania Krakowa, Polskiego Komitetu Błękitnej Tarczy, Polskiego Komitetu Narodowego Międzynarodowej Rady Ochrony Zabytków ICOMOS , ICOM Polska, Komisji Upowszechniania Międzynarodowego Prawa Humanitarnego Konfliktów Zbrojnych przy Zarządzie Głównym PCK oraz ekspertka Centrum Badań nad Terroryzmem Collegium Civitas im. Krzysztofa Liedela. Prowadzi badania naukowe w obszarze bezpieczeństwa i ochrony dziedzictwa kulturowego ze szczególnym uwzględnieniem ochrony dóbr kultury na wypadek sytuacji kryzysowej i wojny. Inicjatorka i organizatorka licznych przedsięwzięć społecznych i kulturalnych, a także szkoleń, warsztatów i konferencji, w tym Kongresu Bezpieczeństwa Dziedzictwa KOBED. Członkini zespołu ds. ochrony zabytków na wypadek konfliktu zbrojnego i sytuacji kryzysowych w Wojewódzkim Urzędzie Ochrony Zabytków w Krakowie. Pomysłodawczyni i kierowniczka projektu „Międzysektorowe wyzwania: specjalista ds. ochrony dóbr kultury na wypadek sytuacji kryzysowej i wojny – opracowanie programu studiów podyplomowych, dedykowanych pracownikom działającym na pograniczu dziedzin”, finansowanego w ramach Mechanizmu Finansowego EOG na lata 2014–2021 Program Edukacja.

Olha Honczar
Dyrektorka Muzeum Terytorium Terroru we Lwowie. Kuratorka projektów interdyscyplinarnych z obszaru traumy i pamięci historycznej. Od 2015 do 2020 roku kierowniczka projektów muzealnych na frontowych terytoriach obwodów ługańskiego i donieckiego. Dyrektorka generalna inicjatywy Muzealne Centrum Kryzysowe, która powstała w pierwszych dniach rosyjskiej inwazji na Ukrainę. Współzałożycielka organizacji pozarządowej Nowe Muzeum i organizacji charytatywnej Fundusz Dziedzictwa Kulturowego Ukrainy. Członkini jury nagrody Živa dla najlepszego słowiańskiego muzeum i najlepszego słowiańskiego pomniku kultury i przyrody.

Evgenia Kalugina
Od 2000 roku dyrektorka Muzeum Historii Lokalnej w Słowiańsku. Wraz z początkiem inwazji wojsk rosyjskich na terytorium Ukrainy w 2014 roku rozpoczęła aktywną działalność wolontariacką i społeczną, a także pracę z młodzieżą. Jako wolontariuszka brała udział w projekcie humanitarnym Czarny Tulipan skoncentrowanym na poszukiwaniu, ekshumacji i transporcie ciał rosyjskich żołnierzy zabitych podczas działań wojennych. Przed inwazją na pełną skalę pracowała nad stworzeniem Parku Pamięci na terenie opuszczonego cmentarza, gdzie znajdują się groby założycieli i patronów miasta, jako części dziedzictwa kulturowego i turystycznego miasta.

Ivanna Kyliushyk
Badaczka i działaczka społeczna specjalizująca się w zagadnieniach dotyczących społeczności ukraińskiej w Polsce. Jest koordynatorką wydarzeń kulturalno-integracyjnych w Ukraińskim Domu. Jej działalność koncentruje się na promowaniu dialogu polsko-ukraińskiego poprzez badania, kulturę i wymianę myśli, a także na prezentowaniu współczesnej kultury ukraińskiej w Polsce oraz wspieraniu procesów integracji społecznej.

Liudmyla Miszczenko
Od 2014 roku dyrektorka Miejskiego Muzeum Historii Lokalnej w Ochtyrce. Współpracuje z projektem Międzynarodowej Sieci Pamięci o Holokauście oraz Konsulatem Honorowym Republiki Azerbejdżanu w Charkowie. Jest autorką licznych programów tematycznych w Ochtyrka TV i Radio Company. W Muzeum zorganizowała grupę badawczo-eksperymentalną Letnia Szkoła Muzealnictwa dla młodych naukowców. Wspólnie z Kijowskim Studiem Filmów Kronikarskich i Dokumentalnych, historykami wojskowości z Charkowa oraz krajowymi i zagranicznymi kanałami telewizyjnymi stworzyła wiele filmów i nagrań wideo o tematyce historycznej i kulturalnej. Jest autorką 54 opracowań na temat historii, w tym historii literackiej, lokalnej społeczności, które zostały opublikowane w krajowych i międzynarodowych czasopismach. Aktywnie angażuje się w ochronę cennych obiektów muzealnych i odbudowę budynku muzeum zniszczonego w wyniku działań wojennych.

Olena Mykhaylovska
Historyczka sztuki i kuratorka. Zajmuje się ochroną, badaniem i popularyzacją sztuki współczesnej i dziedzictwa kulturowego Ukrainy oraz rozwojem instytucjonalnym muzeów regionalnych. Obecnie pracuje w Chmielnickim Regionalnym Muzeum Sztuki jako zastępczyni dyrektora ds. badań i rozwoju instytucjonalnego. Od czerwca 2021 do października 2022 roku pełniła obowiązki dyrektorki muzeum. Z jej inicjatywy muzeum pozostało otwarte podczas wojny. W marcu 2022 uruchomiła społeczno-kulturalną platformę artystyczną XOXM_ART_HUB.

Olesia Volodymirivna Milovanova
Dyrektorka Ługańskiego Obwodowego Muzeum Historii Lokalnej we Lwowie, koordynatorka projektu Wounded Culture, członkini projektu Muzealne Centrum Kryzysowe. Współzałożycielka organizacji pozarządowej muzealników Dziedzictwo Kulturowe Obwodu Ługańskiego. Kierowniczka ds. kultury w czasie przenoszenia i ponownego otwarcia muzeum podczas rosyjskiej inwazji. Zainspirowana perspektywą stworzenia nowoczesnego muzeum opracowała nową koncepcję instytucji i zebrała kolekcję muzealną. Jej celem jest zbudowanie muzeum, które w zrównoważony i obiektywny sposób przedstawi historię obwodu ługańskiego jako integralną część historii Europy. Wraz z początkiem inwazji na pełną skalę przeniosła Muzeum Ługańskie do Lwowa, do bazy Muzeum Terytorium Terroru. Muzeum od 2014 roku relacjonuje akty rosyjskiej przemocy na terenie Ukrainy, prowadzi systematyczną pracę nad gromadzeniem materiałów, eksponatów, historii mówionych, dokumentów, zdjęć i filmów związanych z wojną. Zapewnia wsparcie metodologiczne i komunikacyjne przy zbieraniu materiałów przez muzea w obwodzie ługańskim. Zapewnia wsparcie i pomoc w adaptacji społecznej ludziom, którzy przeszli przez piekło wojny. Od 2022 roku opracowuje wytyczne dotyczące ewakuacji muzeów podczas wojny w oparciu o własne doświadczenia. Opracowuje strategię wznowienia pracy muzealnej po wyzwoleniu obwodu ługańskiego.

Yulia Pischanska
Od 2018 roku dyrektorka Narodowego Muzeum Historycznego im. Dmytra Jawornickiego w Dnieprze. Jest członkinią grupy roboczej ds. utworzenia Muzeum Wojny Rosyjsko–Ukraińskiej w Kramatorsku (od 2020 roku) oraz mentorką projektów Ukraińskie Forum Tożsamości i Ukraińskie Forum Zarządzania Muzeami (od 2019 roku). W 2023 roku rozpoczęła studia doktoranckie z historii na Dnieprzańskim Uniwersytecie Narodowym im. Ołesia Honczara.

dr Piotr Rypson
Kurator wystaw, historyk literatury i kultury. Przewodniczący Komitetu Narodowego Międzynarodowej Rady Muzeów ICOM Polska. Specjalizuje się w sztuce awangardy, badaniach nad pograniczami literatury i sztuki w epokach danych i współczesności oraz zapisami wizualnymi czasu Zagłady. Autor wielu wystaw, m.in. Galerii Sztuki XX i XXI wieku oraz Krzycząc: Polska! Niepodległa 1918 (obydwie w Muzeum Narodowym w Warszawie, w 2013 i 2018 roku). Autor kilkunastu książek i blisko 300 publikacji. Kurator trwającej obecnie wystawy podziemnego archiwum Getta Warszawskiego (Archiwum Ringelbluma) w monachijskim Documentation Centre for the History of National Socialism.

Olha Salo
Zastępczyni dyrektora ds. rozwoju i działalności edukacyjnej Narodowego Muzeum Rewolucji Godności (Muzeum Majdanu) i koordynatorka projektów w Centrali Ratowania Dziedzictwa Kulturowego w Kijowie. Była kuratorką i opracowała ponad 50 projektów wystawienniczych, jest autorką ponad 100 publikacji oraz nadzorowała działalność wydawniczą i wystawienniczą Muzeum Majdanu. W 2007 roku we współpracy z zespołem Centrum Badań Ruchu Wyzwoleńczego była zaangażowana w tworzenie Muzeum i Miejsca Pamięci Narodowej „Więzienie przy Łąckiego”. Od marca 2022 roku jest aktywną uczestniczką Centrali Ratowania Dziedzictwa Kulturowego, gdzie zajmuje się udzielaniem pomocy muzeom, organizacją wydarzeń edukacyjnych, dokumentowaniem szkód wyrządzonych dziedzictwu kulturowemu, pracami analitycznymi oraz projektami wystawienniczymi i wydawniczymi.

Olha Soshnikova
Ukraińska muzealniczka pełniąca obowiązki dyrektorki Charkowskiego Muzeum Historycznego im. M.F. Sumstova. Zrealizowała wiele projektów muzealnych, w tym powołanie Muzeum Historii Bankowości w Charkowskim Biurze Narodowego Banku Ukrainy, Muzeum Saburowa Dacza w Charkowskim Szpitalu Klinicznym nr 3, Muzeum Samorządu Lokalnego Obwodu Charkowskiego, Muzeum Narodowego Uniwersytetu Prawa im. Jarosława Mądrego, Muzeum Pamięci Ofiar Hołodomoru w Narodowym Kompleksie Pamięci im. Marszałka I.S. Koniewa w obwodzie charkowskim. Nagrodzona certyfikatem honorowym Gabinetu Ministrów Ukrainy i tytułem honorowym Zasłużony Działacz Kultury Ukrainy.

dr hab. Marta Szuniewicz-Stępień, prof. AMW
Naukowo i dydaktycznie związana z Wydziałem Dowodzenia i Operacji Morskich Akademii Marynarki Wojennej im. Bohaterów Westerplatte w Gdyni, obecnie profesorka uczelniana w Zakładzie Bezpieczeństwa Międzynarodowego. Kierowniczka studiów podyplomowych na kierunku ochrona dóbr kultury w sytuacjach kryzysowych i konfliktach zbrojnych, realizowanych w Akademii Marynarki Wojennej. Prowadzi szkolenia dla przedstawicieli Ministerstwa Obrony Narodowej i Sił Zbrojnych RP oraz studentów cywilnych. Podczas nich zajmuje się tematyką międzynarodowego prawa humanitarnego, w tym ochrony dóbr kultury w czasie konfliktu zbrojnego. Autorka kilkudziesięciu publikacji naukowych z zakresu prawa międzynarodowego publicznego, w szczególności prawa humanitarnego konfliktów zbrojnych oraz ochrony osób i dóbr kultury w konfliktach zbrojnych. Jest także współautorką i współredaktorką cyklu publikacji Ochrona dóbr kultury w sytuacjach kryzysowych i konfliktach zbrojnych (Gdynia 2022), będących zwieńczeniem projektu finansowanego ze środków EOG. Członkini Komisji Upowszechniania Międzynarodowego Prawa Humanitarnego Konfliktów Zbrojnych przy Zarządzie Głównym PCK oraz Rady Naukowej czasopisma naukowego „Międzynarodowe prawo humanitarne”.

• • • • • •

Мілена Чорна
Мистецтвознавиця і критикиня, знавчиня культурної спадщини. Працює в Національному музеї історії України у Другій світовій війні. Волонтерка Музейного кризового центру (березень 2022–січень 2023). З 2020 року експертка з питань культурної спадщини Українського культурного фонду. Гостьова викладачка Києво-Могилянської школи врядування ім. Андрія Мелешевича Національного університету «Києво-Могилянська академія» у сфері туризму та охорони культурної спадщини. Магістерка журналістики та мистецтвознавства. Авторка понад 40 наукових статей і трьох білих книг. Членкиня Національної спілки художників України. У 2004 р. за цикл досліджень у галузі літературознавства, мистецтвознавства та фольклористики удостоєна І премії НАН України.

Ольга Гончар
Директорка Музею "Території Терору" у Львові. Кураторка міждисциплінарних проектів у сфері травми та історичної пам’яті. З 2015 по 2020 рік була керівницею музейних проектів на прифронтових територіях Луганської та Донецької областей. Генеральна директорка ініціативи «Музейний кризовий центр», яка була створена в перші дні російського вторгнення в Україну. Співзасновниця ГО «Новий музей» та благодійної організації «Фонд культурної спадщини України». Членкиня журі премії «Жива» за найкращий слов’янський музей та найкращу слов’янську пам’ятку культури та природи.

Євгенія Калугіна
З 2000 року - директорка Слов'янського краєзнавчого музею. З початком вторгнення російських військ на територію України у 2014 році розпочала активну волонтерську та громадську діяльність, а також роботу з молоддю. Як волонтерка брала участь у гуманітарному проекті «Чорний тюльпан», спрямованому на пошук, ексгумацію та транспортування тіл російських солдатів, загиблих під час війни. До повномасштабного вторгнення працювала над створенням Меморіального парку на занедбаному цвинтарі, де знаходяться могили засновників та меценатів міста, як частину культурної та туристичної спадщини міста.

Людмила Міщенко
З 2014 р. - директорка Охтирського міського краєзнавчого музею. Співпрацює з міжнародним проектом "Мережа пам'яті" по вшануванню жертв Голокосту та Почесним консульством Азербайджанської Республіки в Харкові. Авторка численних тематичних програм на радіо і ТВК «Охтирка». При музеї організувала дослідно-експериментальний гурток Літню школу музеєзнавства для молодих учених. Спільно з Київською студією хронікально-документальних фільмів, харківськими військовими істориками, а також вітчизняними та зарубіжними телеканалами створила багато фільмів та відеозаписів на історичну та культурну тематику. є авторкою 54 досліджень з історії, в тому числі історії літератури, місцевої громади, які були опубліковані в національних та міжнародних журналах. Активно займається охороною цінних музейних предметів та відбудовою зруйнованої внаслідок бойових дій будівлі музею.

Олена Михайловська
Мистецтвознавчиня і кураторка. Займається охороною, дослідженням та популяризацією сучасного мистецтва та культурної спадщини України та інституційним розвитком регіональних музеїв. Зараз працює в Хмельницькому обласному художньому музеї на посаді заступниці директора із наукової роботи та організаційного розвитку. З червня 2021 року по жовтень 2022 року виконувала обов'язки директорки музею. З її ініціативи музей залишався відкритим і під час війни. У березні 2022 року запустила соціокультурну мистецьку платформу XOXM Aрт_хаб.

Мілованова Олеся Володимирівна
Директорка Луганського обласного краєзнавчого музею у Львові, координаторка проекту «Поранена культура», учасниця проекту «Музейний кризовий центр». Співзасновниця громадської організації музеєзнавців «Культурна спадщина Луганщини». Культурна менеджерка з переміщення та відновлення музею під час російського вторгнення. Надихнувшись перспективою створення сучасного музею, вона розробила нову концепцію закладу та зібрала музейну колекцію. Її мета – створити музей, який виважено та об’єктивно представлятиме історію Луганщини як невід’ємну частину європейської історії. З початком повномасштабного вторгнення вона перемістила Луганський музей до Львова, на базу музею "Території терору". З 2014 року музей висвітлює акти російського насильства в Україні, систематично працює над збором матеріалів, експонатів, усних розповідей, документів, фото та фільмів, пов’язаних з війною. Олеся здійснює методичний та комунікаційний супровід з комплектування матеріалів музеями Луганщини. Надає підтримку та допомогу в соціальній адаптації людям, які пройшли через пекло війни. З 2022 року на основі власного досвіду розробляє методичні вказівки щодо евакуації музеїв під час війни. Розробляє стратегію відновлення музейної роботи після звільнення Луганської області.

Ольга Сало
Заступниця директора з розвитку та освітньої діяльності Національного музею Революції Гідності (Музей Майдану) та координаторка проектів Центру порятунку культурної спадщини в Києві. Курувала та розробила понад 50 виставкових проектів, є авторкою понад 100 публікацій, курувала видавничу та виставкову діяльність Музею Майдану. У 2007 році у співпраці з командою Центру дослідження визвольного руху брала участь у створенні Музею та місця національної пам’яті "Тюрма на Лонцького". З березня 2022 року є активною учасницею Центру порятунку культурної спадщини, де займається наданням допомоги музеям, організацією освітніх заходів, документуванням пошкоджень культурної спадщини, аналітичною роботою, а також виставковими та видавничими проектами.

Ольга Сошнікова
Українська музеєзнавчиня, в.о. директора Харківського історичного музею імені М.Ф. Сумцова. Зреалізовала багато музейних проектів, зокрема створення Музею історії банківської справи в Харківському Управлінні Національного банку України, Музею «Сабурова дача» в Харківській клінічній лікарні № 3, Музею місцевого самоврядування Харківщини, музею Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого, музею пам'яті жертв Голодомору в Національному меморіальному комплексі "Висота Маршала І.С. Конєва" на Харківщині. Нагороджена Почесною грамотою Кабінету Міністрів України з присвоєнням почесного звання «Заслужений діяч культури України».

Юлія Пісчанська
З 2018 року - директорка Національного історичного музею ім. Дмитра Яворницького у Дніпрі. Учасниця робочої групи зі створення Музею російсько-української війни в Краматорську (з 2020 р.) та менторка проектів Форуму формування української ідентичності та Всеукраїнського форуму з питань музейного менеджменту (з 2019 р.). У 2023 році розпочала навчання в докторантурі по спеціальності всесвітня історія Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара.

Іванна Килюшик
Дослідниця і громадська діячка, яка спеціалізується на питаннях української громади в Польщі. є координаторкою культурно-інтеграційних заходів в Українському домі. Її діяльність спрямована на сприяння польсько-українському діалогу через дослідження, культуру та обмін ідеями, а також на презентацію сучасної української культури в Польщі та підтримку процесів соціальної інтеграції.

Доктор Пьотр Рипсон
Куратор виставок, історик літератури та культури. Голова Національного комітету Міжнародної ради музеїв ICOM Польща. Спеціалізується на авангардному мистецтві, дослідженнях межі між літературою та візуальним мистецтвом в епоху даних і сьогодення, а також на візуальних записах часів Голокосту. Автор багатьох виставок, напр. “Галерея мистецтва ХХ і ХХІ століття”, а також “Кричачи: Польща! Незалежна 1918” (обидві в Національному музеї у Варшаві, у 2013 і 2018 роках). Автор понад десятка книг і близько 300 публікацій. Куратор поточної виставки підземного архіву Варшавського гетто (Архів Рінґельблюма) у Центрі документації з історії націонал-соціалізму в Мюнхені.

Докторка хаб. Марта Шунєвич-Стемпень, проф. ВМА
Науково і дидактично пов'язана з факультетом командування та військово-морських операцій Військово-морської академії ім героїв Вестерплатте у Ґдині, нині професорка університету на кафедрі міжнародної безпеки. Керівниця післядипломної освіти у сфері захисту культурних цінностей у кризових ситуаціях та збройних конфліктах, що здійснюється у Військово-морській академії. Проводить тренінги для представників Міністерства національної оборони та польських збройних сил, а також цивільних студентів. Під час них займається питаннями міжнародного гуманітарного права, зокрема захисту культурних цінностей під час збройних конфліктів. Є авторкою кількох десятків наукових публікацій у галузі міжнародного гуманітарного права, зокрема гуманітарного права збройних конфліктів та захисту людей і культурних цінностей у збройних конфліктах. Вона також є співавторкою і співредакторкою серії публікацій «Захист культурних цінностей у кризових ситуаціях і збройних конфліктах» (Гдиня 2022), яка є кульмінацією проекту, що був фінансований з фонду EEA. Членкиня Комісії з питань поширення міжнародного гуманітарного права збройних конфліктів при Головному управлінні Польського Червоного Хреста та Наукової ради наукового журналу "Міжнародне гуманітарне право" докторка Катажина Гуральчик Експертка з питань культурної безпеки, викладачка кафедри ландшафту та культурної спадщини Папського університету Івана Павла ІІ у Кракові, післядипломної освіти в Академії спадщини в Кракові та післядипломної освіти в галузі збереження пам’яток архітектури та урбаністики в Краківській політехніці. Директорка Інституту безпеки спадщини, членкиня: Громадянського комітету порятунку Кракова, Польського комітету Блакитного щита, Польського національного комітету Міжнародної ради з охорони пам’яток ICOMOS, ICOM Польща, Комісії з питань поширення міжнародного гуманітарного права збройних конфліктів у Головному управлінні Польського Червоного Хреста та експертка Центру дослідження тероризму Collegium Civitas iм. Кшиштофа Ліделя. Проводить дослідження у сфері безпеки та захисту культурної спадщини, приділяючи особливу увагу захисту культурних цінностей у разі кризової ситуації та війни. Ініціаторка та організаторка численних соціальних та культурних проектів, а також тренінгів, воркшопів та конференцій, у тому числі Конгресу безпеки спадщини KOBED. Членкиня команди з охорони пам’яток у разі збройних конфліктів і кризових ситуацій Воєводського управління охорони пам’яток у Кракові. Ініціаторка та керівниця проекту «Міжгалузеві виклики: фахівець із захисту культурних цінностей у разі кризи та війни – розробка програми післядипломного навчання, присвяченої працівникам, які працюють на пограниччі сфер», фінансованого за фінансовою програмою EEA в роках 2014-2021, програма Освіта.

докторка Пауліна Флор’янович
Археологиня, експертка з питань управління культурною спадщиною. З 2023 року директорка Національного інституту музеїв, у 2016-2022 роках директорка Департаменту культурної спадщини Міністерства культури та національної спадщини, відповідальна за нагляд за діяльністю музеїв та політику пам’яті. Співавторка та головна координаторка багаторічної програми "Niepodległa" (2017-2022). Протягом двадцяти років вона була пов’язана як з неурядовими організаціями (включаючи Фундацію Стефана Баторія), так і з державними інституціями культурного сектору (включаючи Національний центр культури, Національний інститут музеїв, Національний інститут спадщини - директорка у 2011-2013 рр.). Членкиня численних національних та європейських експертних груп (зокрема членкиня та голова /2012/ Рефлексійної групи «ЄС та культурна спадщина», координаторка Європейських днів спадщини в Польщі /2007-2010/, експертка Європейської археологічної ради /EAC/ , членкиня журі Європейської столиці культури /2019-2021/, членкиня панелі експертів Знаку європейської спадщини /з 2022/, членкиня Міжнародного комітету ICOM з безпеки музеїв /ICMS/). Оцінювачка численних програм ЄС у сфері освіти та культури, академічна викладачка у сфері управління спадщиною та музеології, експертка у сфері культурної політики, музеології, політики пам’яті, боротьби зі злочинністю проти пам’яток та соціально- економічного впливу культурної спадщини .